Боротьба з гендерно зумовленим насильством в Україні: виклики та заходи реагування у постраждалих від війни громадах

Гендерно зумовлене насильство (ГЗН) залишається одним із найпоширеніших порушень прав людини у світі, в тому числі в Україні. Російське повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року значно збільшило ризик того, що жінки та дівчата зазнають ГЗН у різних його формах.  

Економічна нестабільність, переміщення, погіршення ситуації з безпекою та вплив на психічне здоров’я сприяли підвищенню ризику насильства з боку інтимного партнера, сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, сексуальної експлуатації та насильства, торгівлі людьми та домагань.  

За оцінками 2,5 мільйона ВПО, осіб, що повертаються, та інших постраждалих від війни людей перебувають у групі високого ризику ГЗН, у тому числі сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і потребують негайних та постійних заходів із запобігання ГЗН, зменшення ризику та реагування по всій Україні. 

З 2022 року УВКБ ООН співпрацює з п’ятьма національними партнерами, а також із сестринськими агентствами ООН, державними органами та організаціями громадянського суспільства, щоб допомогти запобігти, зменшити наслідки та реагувати на ГЗН у 16 регіонах України.  

Прифронтові громади, охоплені війною  

У Слов’янську Донецької області, всього за 20 кілометрів від лінії фронту, Роксолана, кейс-менеджерка партнера УВКБ ООН, ГО «Десяте квітня», на власні очі бачить виклики, з якими стикаються прифронтові громади. Тривала війна має важкі психологічні наслідки для сімей, а стрес і розчарування часто призводять до агресії та насильства, що впливає на найбільш вразливі верстви населення. 

«Близькість лінії фронту посилює виклики: через постійні загрози для безпеки та високий рівень безробіття люди перебувають у надзвичайному стресі та часто відчувають безнадійність, що призводить до зловживання алкоголем, руйнування сімейних стосунків та породження насильства», – пояснює Роксолана. 

Ця атмосфера відчаю не тільки створює напругу, але й робить тих, хто залишився в місті, насамперед людей похилого віку та маломобільних людей, ще більш вразливими до різних форм насильства. 

«Станом на листопад у Слов’янську залишається понад 50 тисяч людей. Звісно, є різні вікові групи, але більшість – це люди старшого віку, з інвалідністю та маломобільні групи населення. Я спостерігаю випадки насильства серед жінок старше 60 років, які страждають від різних форм ГНЗ. Найчастіше жінки зазнають економічного та психологічного насильства, але трапляються випадки і фізичного насильства», – ділиться Роксолана. 

This atmosphere of despair not only puts a strain on families but also leaves those who remain in the city—primarily older people and those with low-mobility —exposed to even greater risks of different forms of violence. 

“As of November, more than 50,000 people remain in Slovyansk. Of course, there are different age groups, but the majority are older and low-mobility people. I observe cases of violence among women over the age of 60 who suffer from different forms of GBV. Most often, women undergo economic and psychological abuses, but the cases of physical violence are also happening,” shares Roksolana. 

Наплив ВПО та вкорінені стереотипи 

У Закарпатській області кейс-менеджерка партнера УВКБ ООН, ГО «Неємія», Людмила спостерігає, як збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб посилило існуючі проблеми з гендерним насильством.  

«В одному місці зібралися люди з усієї України – різних професій, віку та з різними потребами. Багато хто живе в переповнених приміщеннях та намагається пристосуватися до нових умов, долаючи травматичний досвід війни. Це часто призводить до напруги, а дрібні конфлікти можуть перерости у випадки домашнього насильства. Психологічне насильство стало надзвичайно поширеним явищем у цих умовах, що свідчить про складне переплетіння суспільного тиску та особистих переживань», – каже Людмила. 

Людмила також звертає увагу на труднощі, пов’язані зі стереотипами та патріархальними традиціями, які можуть утримувати деяких людей від звернення по допомогу, щоб не викрити сім’ю та не заплямувати її репутацію. 

«Для людей занадто важливо, що можуть подумати і сказати їхні сусіди, тому будувати імідж ідеальної щасливої сім’ї є звичайною практикою. Я знаю випадки, коли матері, які самі потерпають від домашнього насильства, кажуть своїм донькам переносити труднощі  шлюбу, бо – це обов’язок дружини», – пояснює Людмила. 

Це традиційне сприйняття в поєднанні з факторами стресу, такими як економічна напруга та  переживання, пов’язані з призовом на військову службу, ще більше загострили напруженість у родинах. 

Запобігання, зменшення ризиків та реагування  

Усвідомлюючи ці виклики, УВКБ ООН та його партнери, включно з Міністерством соціальної політики, активізували зусилля для негайного та постійного запобігання ГЗН, зменшення ризиків та реагування по всій Україні. Ініціативи включають індивідуальний супровід, орієнтований на постраждалих, розбудову спроможності місцевих організацій та цілеспрямовані втручання для зменшення ризиків ГЗН у місцях тимчасового проживання.  

Лише у 2024 році 16 031 особа (80% жінок) отримали інформацію про послуги з ГЗН, направлення та профілактичні заходи, а понад 1000 людей отримали підтримку за допомогою цільових послуг реагування на ГЗН, індивідуальний супровід та інші спеціалізовані послуги. 

«Інформаційні сесії є ключовою частиною нашої роботи. За допомогою тренінгів та інформаційних сесій ми пояснюємо людям, які в них є права та обов’язки, і що ніхто не повинен терпіти насильство. Багато постраждалих звертаються до нас безпосередньо під час сеансу або пізніше по телефону. Ми пропонуємо комплексну підтримку, направляючи їх у процесі звернення за допомогою та гарантуючи, що вони отримають усі необхідні послуги, які вони готові отримати», – розповідає Людмила із Закарпаття. 

«Ефективним рішенням є комплексний підхід, коли психологічна підтримка, юридичні та кар’єрні консультації дозволяють жінкам усвідомити свою цінність і поступово прийти до важливого рішення змінити своє життя. Для багатьох позитивний досвід успішного виходу з небезпечних умов і початок нового життя є першим кроком до відновлення гідності, сили та незалежності», – додає кейс-менеджерка Роксолана. 

Якщо ви або хтось із ваших знайомих зазнаєте будь-якої форми гендерного насильства, ви можете звернутись за підтримкою. Щоб отримати інформацію про те, як отримати допомогу, відвідайте Довідкову сторінку УВКБ ООН щодо гендерного насильства.