Даруючи тепло у зруйнованому війною Запоріжжі

У перші місяці року холодна погода була невблаганною і ситуація лише погіршилася через невпинні жорстокі обстріли, які залишили частини Запоріжжя на південному сході України без електрики та опалення, що є життєво необхідними для постраждалих від війни громад.
 

71-річна Тетяна Хижняк – одна з багатьох, хто зіткнувся з цими складними обставинами. Вона єдина залишилася живою, втративши чоловіка та трьох братів, які хворіли на рак.  Попри інвалідність і звуки війни, що стали для Тетяни буденністю, жінка вирішила залишитися в Запоріжжі, що розташоване менше ніж за 40 км від лінії фронту.
 

У січні та лютому Запоріжжя зазнало щонайменше дев’яти масштабних обстрілів, що стали одними з найбільш смертоносних з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації. В результаті була пошкоджена цивільна інфраструктура, тисячі людей залишилися без тепла та електрики. 

«Я просто сподіваюся, що сьогодні ввечері буде світло. Я знаю про ризики. Я чую бомбардування щодня і відчуваю, як земля дрижить. Але я звикла і налаштована залишатися», — каже вона, визираючи з вікна на холодну вулицю. — Я так довго жила у мирі в своєму домі. На що ще нам сподіватися? Мій дім і спогади тут».
 

Щоб допомогти таким людям, як Тетяна, на житті яких сильно позначилася війна, під час настання морозів Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) за підтримки таких донорів, як Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, надало набори для швидкого утеплення житла. Вони призначені для термоізоляції старих, енергонеефективних вікон і підвищення ефективності радіаторів опалення. Окрім набору для утеплення, Тетяна отримала обігрівач, щоб залишатися вдома в теплі, а партнери УВКБ ООН допомогли їй встановити обладнання. 
 

«Без цієї підтримки я не змогла б дозволити собі опалення», – каже Тетяна, яка роки свого життя присвятила державній службі. 

Як дипломований юрист і колишній державний службовець, вона невпинно працювала для своєї громади – і продовжує бути відданою їй і зараз у часи війни, пропонуючи тепло своєї домівки  в обмін на спілкування та допомогу з ремонтом. 
 

«Багато моїх сусідів втратили домівки. Куди ще їм подітися? Краще їм залишатися тут зі мною, ніж жити в підвалах», – каже вона. – Ми можемо бути в теплі разом, і вони можуть допомогти мені полагодити те, що потрібно полагодити. Поодинці важко. Але разом ми впораємося». 

Свої дні Тетяна намагається наповнити рухом. Вона проводить ранок, доглядаючи за садом, ремонтуючи все, що може, сама, доглядаючи за двома котами та займаючи себе справами.
 

"Мені потрібно залишатися активною. Якщо я зупинюся, то не зможу знову змусить себе щось робити",  –  каже вона. – Отже, я не зупиняюся». 
 

Завдяки підтримці таких донорів, як Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, УВКБ ООН та його партнери змогли збільшити обсяг життєво важливої допомоги у зимовий період для переміщених осіб і постраждалих від війни громад в Україні. Окрім наборів для утеплення житла та обігрівачів, ця підтримка включає грошову допомогу для найбільш незахищених верств населення, що дає їм змогу придбати тверде паливо, дрова чи сплатити за опалення. Вона також охоплює розподіл основних зимових речей, таких як ковдри та теплий одяг, та надання генераторів і портативних зарядних станцій для громад, які цього потребують.