Новий початок: 18-місячний шлях від травми до зцілення

Після початку повномасштабного вторгнення Росії 37-річна Лавра* та її 13-річний син Антон були змушені залишити свій дім, розташований у невеликому промисловому містечку на сході України. Проте вони рятувалися не тільки від війни.
«Це був абсолютний жах», — каже Лавра, розповідаючи про своє життя в перші тижні повномасштабної війни в Україні. «Були не лише ракети, якими нескінченно обстрілювали наше місто, але й жахливі та образливі стосунки з моїм колишнім чоловіком, які глибоко вплинули на нас із сином. Ми не могли залишитися. Ми просто змушені були поїхати».
Переїхавши на захід України лише з двома валізами з найнеобхіднішим, Лавра та Антон знайшли тимчасовий притулок у квартирі в Ужгороді. У місці була дуже погана циркуляція повітря, і стан здоров'я Антона, і без того ослабленого проблемами з легенями, значно погіршився.
Як і багато інших внутрішньо переміщених осіб, вони звернулися до «Совиного гнізда» – місцевого центру гуманітарної допомоги, який слугував «єдиним пунктом з надання послуг» для переселенців, які проживають у центрі Ужгорода. Саме тут вони зустрілися з соціальними працівниками місцевої НУО, партнера УВКБ ООН, «Неємія», і отримали психосоціальну консультацію. Вони поділилися з НУО «Неємія» своєю найнагальнішою потребою – знайти житло.

Людмила Кохана, керівниця групи реагування на гендерно зумовлене насильство (ГЗН) ГО «Неємія» добре пам'ятає Лавру. «До Ужгороду був величезний потік переселенців з регіонів, які постраждали від війни. Проте Лавра вирізнялася неабиякою енергією та готовністю протистояти труднощам», – згадує вона.

Співробітники ГО «Неємія» знайшли іншу квартиру для родини після проведених пошуків серед місцевих волонтерських організацій. В квартирі було небагато мебелів, тому в НУО родині надали матраци, подушки, постільну білизну, ковдри, рушники та кухонне приладдя. Оскільки погода була холодною, надали також теплі речі та обігрівач, щоб Лаврі та Антону було тепло та комфортно.
«Коли Людмила з колегами пішли, і ми залишилися самі в нашому новому помешкані, я просто сиділа і плакала; я була така щаслива і вдячна за всю підтримку, яку мені надали», - сказала Лавра. «Їхня підтримка додала мені стільки сил і відчуття, що я не залишена наодинці зі своїми проблемами».
Протягом наступних місяців, завдяки постійній підтримці ГО «Неємія», Лавра та Антон отримували медичну та психосоціальну підтримку. У «Неємії» також допомогли записати Антона в оздоровчий літній табір, адже це було частиною процесу його відновлення.
Лавра перебувала в процесі пошуку юридичної допомоги для догляду за дитиною та аліментів, і в ГО «Неємія» сприяли цьому шляхом консультацій з юридичними радниками.
Людмила Кохана каже, що у ГО діє усталений підхід до роботи з постраждалими від ГЗН. «Спершу, треба забезпечити безпечне місце для проживання тим, хто зазнав гендерно зумовленого насильства, де б постраждалі почувалися б захищеними та могли вилікувати свою травму, – каже Людмила. «Наступним кроком є зміцнення їхньої впевненості, щоб вони могли продовжувати життя та стати самодостатніми».
Завдяки цим послугам Лавра змогла повернутися до роботи та удосконалити свої професійні навички. Проте родина мала численні потреби, і Лавра потребувала більш оплачуваної роботи. У ГО «Неємія» Лавру направили до  «BOHA Хаб», який є центром, що надає спеціалізовані послуги та розширення економічних можливостей для жінок в місті Ужгород, за підтримки ФН ООН та УВКБ ООН.
Завдяки регулярним навчальним семінарам та індивідуальним консультаціям Лавра розширила свої знання, що призвело до просування по службі.

Сьогодні Лавра та Антон живуть у безпечному місці. Лавра продовжує працювати в Ужгороді, здоров’я її сина покращилося. Зараз він відвідує школу, успішно закінчив навчальний рік і переходить до наступного класу.
УВКБ ООН та його партнерські організації працюють з постраждалими від ГЗН по всій Україні в рамках нашої роботи з захисту переміщених осіб та інших постраждалих від війни осіб та їхніх сімей.
«З огляду на триваючу війну та вимушене переміщення в Україні, УВКБ ООН та його партнерські організації («Неємія» є одним із п’яти партнерів, які працюють з ГЗН) об’єднані у своїй відданості запобіганню та вирішенню проблеми ГЗН. Оскільки ми стикаємося з численними викликами, спричиненими війною та переміщенням, наші спільні зусилля зосереджені на підтримці тих, хто постраждав від ГЗН, і забезпеченні їх безпеки та розширення можливостей. Наші інтервенції охоплюють запобігання, реагування та відновлення, зосереджуючись на зміцненні стійкості та створенні сприятливого середовища для постраждалих», – пояснює Рут Кіруї, спеціалістка УВКБ ООН з питань ГЗН.

Механізми реагування УВКБ ООН зосереджені на тому, щоб постраждалі від ГЗН отримували необхідну допомогу швидко та із розумінням питання чутливості. Підготовлений персонал НУО-партнерів УВКБ ООН, таких як «Неємія», невпинно працює над створенням конфіденційних послуг, орієнтованих на постраждалих, включаючи ведення справ із питань психології і надання юридичної допомоги. Важливо також мати простори, з дотриманням безпекових та етинчних умов, щоб постраждалі могли ділитися своїми історіями, шукати допомоги та знаходити розраду.
«Ми усвідомлюємо важливість координації та співпраці між різними зацікавленими сторонами. Тісно співпрацюючи з національними, регіональними та місцевими органами влади, організаціями громадянського суспільства, організаціями, очолюваними жінками, і гуманітарними партнерами, ми прагнемо зміцнити шляхи направлення, які зв’язують постраждалих з основними службами. Разом ми прагнемо до узгодженого, раціоналізованого підходу, який максимізує вплив і мінімізує прогалини в нашій колективній реакції», – пояснює далі Рут Кіруї.
Реагування УВКБ ООН у справах біженців та його місцевих партнерів у протидії гендерно зумовленому насильству є можливим завдяки щедрій підтримці наших донорів, таких як уряд Австрії (Австрійська організація співробітництва з розвитку).
*Імена та інші ключові дані були змінені, щоб забезпечити захист родини.