Кожен може бути героєм: гуманітарна допомога в умовах війни в Україні. Частина 2

68-річний Андрій Смирнов сам із Харкова. Із власного досвіду, він знає, що таке вимушене переміщення.
Андрій з 2014 року працює водієм в організації «Проліска», партнерською організацією Агенства ООН у справах біженців (УВКБ ООН), з того самого моменту, як спалахнула війна на сході України. У той час Андрій допомагав з евакуацією місцевого населення Донбасу, з тих районів, які сильно постраждали від бойових дій, а також займався логістикою, продумував шляхи доставки гуманітарної допомоги людям, які її потребували.
Зараз Андрій працює не тільки на Донбасі, а й на рідній Харківщині, де допомагає місцевим громадам долати наслідки війни.

Гоптівка Харківської області – невеличке село, де до повномасштабного вторгнення мешкало майже 1000 осіб, розташоване у 2 км від українсько-російського кордону. Воно одним з перших відчуло на собі удар війни 24 лютого. У перші ж дні повномасштабного вторгнення поселення було окуповане російськими військами. Постійні обстріли та бойові дії в області змусили більшість жителів тікати. У селі лишилося лише 58 осіб.
«Коли люди потрапляють у біду, ми маємо їм допомагати. Я взяв мікроавтобус, на якому я часто їздив дорогами Донбасу. Ми допомагали вивозити людей. У автобус вміщалося 7 осіб, але одного разу мені довелося під обстрілами вивозити 17 дітей та їхніх батьків. Я хочу думати, що зумів врятувати хоча б декілька життів», - розповідає Андрій.

Практично кожен будинок у Гоптівці або зруйнований вщент, або сильно пошкоджений. Місцева лікарня та школа також знищені. Українські військові повернули контроль над поселенням у вересні, але обстріли досі трапляються доволі часто через близькість до російського кордону. У зв’язку з нападами на цивільну інфраструктуру тут не має ані світла, ані тепла. З приходом зими та браком ресурсів на відновлення, місцеві жителі потребують термінової допомоги.
«Дуже боляче дивитися на це село. Зруйновані домівки та поламані життя. Саме тому я відчуваю потребу віддавати людям усе, що можу. Я бачив цих людей: чоловіки, жінки, діти.  Вони тут були як у заручниках. Я ніколи не шкодував про те, що роблю», - додав Андрій.
Коли село звільнили 11 вересня, гуманітарні організації кинулися на допомогу місцевим жителям, які довгий час були в ізоляції. «Проліска», яка є партнером УВКБ ООН з 2016 року,  однією з перших прибула на місце. Вони надали брезент від дощу, сонячні лапи для освітлення, теплі ковдри та гігієнічні набори, включаючи зубні щітки та санітарні рушники. Разом із «Проліскою», Андрій також продовжує надавати термінову допомогу гоптівчанам.