Це короткий підсумок того, що сказала Келлі Т. Клеменс, заступниця Верховного комісара ООН у справах біженців, кому належить цитований текст, на сьогоднішньому брифінгу для преси в Палаці націй у Женеві.
© Заступниця Верховного комісара ООН у справах біженців Келлі Т.Клеменс відвідує район Північна Салтівка у Харкові. © УВБК ООН/Ірина Тимчишин
12 листопада 2024
ЖЕНЕВА – Наступного тижня ми наближаємося до сумної дати – 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. На тлі цього потреби цивільного населення зростають на тлі інтенсивних обстрілів та чергового виснажливого зимового сезону.
Україна втратила 65% своїх енергогенеруючих потужностей за останні місяці через обстріли Росії, які призвели до руйнування енергетичної інфраструктури. Обстріли і далі уражають об’єкти критичної інфраструктури, порушуючи електро-, тепло- та водопостачання.
Під час мого візиту до України минулого тижня я усвідомила, що психологічний вплив на невинних людей дедалі зростає. Я стала свідком того, як інтенсивні обстріли критичної інфраструктури, цивільних об’єктів і постійні оголошення повітряної тривоги завдають серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.
З серпня цього року приблизно 170 000 людей вимушено покинули свої домівки на сході країни. Багато з них евакуювалися з районів, де ведуться бойові дії, приєднавшись до майже 4 мільйонів внутрішньо переміщених людей в Україні або 6,7 мільйона біженців, які виїхали за кордон у пошуках притулку. Це число включає 400 000 біженців, які з січня по серпень 2024 року перетнули кордон з ЄС в пошуках безпеки, рятуючись від війни та вибухів.
У Харкові, одному з найбільш постраждалих від війни регіонів країни, віддалені вібухи було чутно, коли ми відвідували місце тимчасового проживання, яке підтримує Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Там я познайомилася із 65-річною Світланою, чия квартира була зруйнована КАБом за кілька тижнів до того. Її тиха рішучість стала потужним нагадуванням про український дух, навіть коли травма війни пронизує повсякденне життя.
Ужгород поки що не зазнав прямих уражень і прийняв сотні тисяч внутрішньо переміщених людей, а спроможність прийняти більше, зокрема тих, хто належить до певних вразливих груп, стає дедалі більш обмеженою.
Незліченна кількість дітей продовжує навчання онлайн, втрачаючи соціальну взаємодію та досвід навчання в класі. У таких містах, як Харків, діти навчаються в бомбосховищах, щоб уникнути частих руйнівних ракетних обстрілів. У цих «підземних» школах немає природного світла та ігрових майданчиків.
Під час мого візиту в Україні вперше випав сніг цьогоріч і було суворим нагадування про труднощі, що насуваються на тлі настання третьої зими з початку повномасштабного вторгнення. Так багато ще потрібно зробити, щоб допомогти цивільним вижити в наступні місяці, оскільки енергетичні та інші об’єкти цивільної інфраструктури і далі зазнають руйнувань. Партнерам зараз не час відвертатися віж підтримки.
Звернення УВКБ ООН до донорів спрямоване на задоволення гуманітарних потреб постраждалих від війни та внутрішньо переміщених людей в Україні та біженців з України в інших країнах та передбачає виділення мільярда доларів США на 2024 рік. Наразі діяльність організації профінансована трохи більше ніж наполовину.
Серед руйнації від війни є надія.
Наша тісна співпраця з урядом України на всіх рівнях дозволяє нам надавати гуманітарну допомогу та підтримувати відбудову по всій країні. Уряд неймовірно швидко відреагував, очолюючи гуманітарну діяльність та діяльність з відновлення. Місцеві рятувальники швидко розбирають завали і загороджують місця ракетних ударів, символізуючи силу і рішучість України.
Тісно співпрацюючи з іншими агентствами ООН та партнерськими неурядовими організаціями УВКБ ООН швидко адаптувалося до нестабільної ситуації в Україні та до масштабів і темпів розвитку надзвичайної ситуації, поєднавши надання екстреної допомоги з діяльністю з відновлення на довгостроковий термін. Від самого початку ми зосереджувалися на пошуку рішень і реалізовували нові підходи до надання допомоги, такі як екстрена грошова допомога, житлові програми та мікрогранти, щоб допомогти людям відновити незалежність і зробити свій внесок в Україну, навіть у часи війни.
Для декого стійкість перетворилася на нові починання. Олена, мати з Харкова, за підтримки УВКБ ООН відкрила автомийку, забезпечивши стабільність для своєї сім’ї. Внутрішньо переміщена Інна відкрила кравецьку справу на Закарпатті, почала тренувати місцевих ромських жінок, налагоджувати зв’язки в громаді та ділитись своїми навичками. З допомогою УВКБ ООН Людмила відбудувала свій будинок у Київській області після того, як він був зруйнований. Вона відбудовує своє життя – і тепер вирощує гусей, посміхаючись крізь біль.
Гуманітарні працівники в Україні неймовірні. Багато з наших колег самі є внутрішньо переміщеними людьми, які балансують між особистими труднощами та прагненням допомагати іншим. Вони страждають від тривожних розладів, депресії та вторинних травм, але вони залишаються стійкими, мужніми та відданими своїй справі.
Прогрес був би неможливим без щедрої підтримки УВКБ ООН з боку державних і приватних донорів. Партнерства, які ми побудували за три десятиліття роботи в Україні, є надзвичайно важливими. Разом ми робимо свій внесок і змінюємо ситуацію на краще.
В-roll та фото для використання у медіа можна знайти тут.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
