Фото надане Іриною.
За 17 місяців війни Ірина, 44-річна внутрішньо переміщена жінка, яка була змушена рятуватися від війни та переїхала до Ужгорода на заході України, зазнала надзвичайної трансформації. Від невпевненості та відчаю щодо свого майбутнього Ірина перейшла до стану самодостатності та впевненості. Вона не тільки знайшла опору для себе, але й стала джерелом підтримки та натхнення для інших жінок у своїй громаді, що зіткнулися зі складними обставинами.
«Коли в лютому минулого року в Україні почалася війна, я почувалася геть неготовою до такого шоку, — згадує Ірина. — У мене не було заощаджень, я втратила роботу, мої стосунки з колишнім чоловіком були розірвані, і я мала двох дітей, про яких мала піклуватися після того, як ми покинули нашу домівку і рятувалися втечею від війни на заході України».
Ірина знала, що їй потрібно знайти способи впоратися зі складною ситуацією.
“Мати не має вибору — вона повинна бути сильною заради своїх дітей, — каже Ірина. — На щастя, під час нашої подорожі ми зустрічали співчутливих і добрих людей».
Після прибуття в гірське село на заході України, де вони знайшли притулок, Ірина та її двоє дітей віком 11 та 17 років отримали теплий прийом в оточенні прихильної громади, яка запропонувала не лише необхідні речі, як-от їжу та одяг, але й теплу підтримку та співчуття.
Однак Ірина вважала, що повинна черпати силу на лише, покладаючись на чиюсь підтримку, а й на здатність подолати ситуацію та зробити внесок у свою нову громаду. Через два місяці після приїзду в село вона адаптувалася до нових обставин і почала шукати роботу. Маючи освіту вчителя, вона шукала посаду в місцевій школі чи дитячому садку, але, на жаль, таких вакансій не було.
Фото надане Іриною.
Фото надане Іриною.
Фото надане Іриною.
«Я подумала, якщо я не зможу знайти роботу, я буду волонтером і робитиму свій внесок у громаду», – сказала Ірина. Надихаючись минулим мистецьким досвідом, вона розробила ідею прикрасити місцеву автобусну зупинку.
Місцеве керівництво підтримало цю ініціативу та надало необхідні матеріали для фарбування зупинки.
«Спочатку вони сумнівалися стосовно цього проєкту та щодо того, чи зможу я його реалізувати, але, побачивши успішне відкриття оновленої зупинки, довірилися мені та попросили прикрасити ще одну зупинку», – згадує Ірина. Позитивні відгуки швидко поширювалися, і Ірину запросили викладати мистецькі уроки у сусідньому селі.
«Мені дуже подобалося викладати у своєму класі та спостерігати за прогресом дітей у їхніх творчих роботах. Крім того, завдяки новим зв’язкам я познайомилася з громадською організацією «Неємія» в Ужгороді. Це стало зустріччю, яка змінила моє життя», — каже Ірина.
Згодом Ірина отримала запрошення від партнерської громадської організації УВКБ ООН «Неємія» оселитися в їхньому центрі для ВПО в Ужгороді. Вона з вдячністю згадує, як її зв’язок із «Неємією» відкрив їй можливості для процесу відновлення. Завдяки психосоціальній підтримці, наданій організацією, разом з дітьми жінка стала на шлях зцілення та оновлення.
Фото надане Іриною.
Фото надане Іриною.
У якийсь момент Ірина вирішила пройти курс арттерапії, що привело її до «ВОНА Хаб» – центру в Ужгороді, який пропонує психосоціальні послуги та розширення економічних можливостей, за підтримки УВКБ ООН та Фонду народонаселення ООН (UNFPA), розроблений спеціально для переміщених жінок в Ужгороді.
Використовуючи здобуті навички арттерапевта, вона почала проводити сеанси для переміщених жінок, які прагнуть подолати травматичний досвід і знайти можливості працевлаштування, щоб утримувати себе та своїх дітей.
«Те, що я спостерігала під час своїх сеансів арттерапії, — це дивовижна трансформація. Спочатку жінки малювали картини темними кольорами, що символізували весь біль і боротьбу в їхньому житті. Проте з часом кольори ставали яскравішими, віддзеркалюючи піднесення. Вони стали активними, енергійними та відкритими для нових можливостей у своєму житті», – сказала Ірина.
Ірина – одна із тисяч переміщених жінок на Закарпатті, які знайшли розраду завдяки ВОНА Хаб та місцевій НУО Неємія, партнеру УВКБ ООН.
«Важливо навчитися з вдячністю приймати все, що дарує тобі доля. Я зіткнулася з важкими часами, але вони вже не визначають мене, вони тільки зробили мене сильнішою. Я вважаю, що нам потрібно зосередитися на світлій стороні речей, вести духовне життя, і у такий спосіб ми опинемося у правильному місці поряд з потрібними людьми», – каже Ірина.
Сьогодні Ірина досягла економічної незалежності завдяки мистецьких витворам, які вона створює та продає. Вона займається улюбленою справою, працює, будує плани і з нетерпінням дивиться в майбутнє.
З дня відкриття 15 липня 2022 року BOHA Hub в Ужгороді надав допомогу понад 600 постраждалим від війни жінкам із особливими потребами, включно з постраждалими від гендерно зумовленого насильства (ГНЗ), а також жінкам, які потребують психосоціальної підтримки, інформації про соціальні та юридичні послуги, спілкування з колегами та навчання життєвим навичкам. Завдяки програмі за сприяння УВКБ ООН Neemia підтримує хаб і жінок, які відвідують його, організовуючи інформаційні сесії з питань запобігання ҐЗН, тренінги з розвитку кар’єри та гранти для малого бізнесу. Як один із партнерів УВКБ ООН із захисту, Neemia має досвід у галузях запобігання та реагування на гендерне насильство, захисту дітей, захисту на рівні громади та надає консультації щодо пошуку роботи. Протягом першої половини 2023 року Neemia підтримала близько 6 000 осіб.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
