47-річна Ольга, 16-річний син Микита та їх собака Принцесa позують для портрета у своєму будинку в Бородянці, Київська область, Україна. © UNHCR/Diana Zeyneb Alhindawi
Ольга згадує момент, коли війна прийшла в її селище.
«Ми були вдома, коли раптом ракета влучила в наш будинок, і пішла вибухова хвиля», – згадує вона. «Одразу вікна на нашій кухні були вибиті».
«Ніхто не розумів, що відбувається – тільки було чутно постійні вибухи, все горіло. Найжахливіше – щоранку переживати авіанальоти та ракетні удари. Спати було неможливо через постійне почуття страху».
Ольга та Микита, її син-підліток, були змушені покинути свій пошкоджений будинок у Бородянці, місті, розташованому за 60 кілометрів від столиці України – Києва.
16-річний Микита, або «Нік», робить уроки у себе вдома в Бородянці, Київська область, Україна. © UNHCR/Diana Zeyneb Alhindawi
16-річний Микита, або «Нік», сидить у своєму будинку в Бородянці, Київська область, Україна. © UNHCR/Diana Zeyneb Alhindawi
Пересуваючись, чуючи вибуху навколо, їм вдалося знайти схованку в селі приблизно за 10 кілометрів від рідного селища, де їх прийняли друзі. Однак незабаром війна охопила й цю територію, перекривши доступ до електроенергії та палива. 10 березня Ользі та Микиті знову довелося тікати, цього разу разом із друзями, 500 кілометрів на захід до Львівської області України.
На три тижні – поки околиці Бородянки та Києва постійно бомбардували – Ольга та Микита знайшли прихисток у Львові. Вони не знали ні про долю свого міста, ні про долю будинку, в якому Ольга прожила понад 40 років.
25 квітня Ольга повернулася в Бородянку і жахнулася від того, що побачила.
47-річна Ольга та її 16-річний син Микита готують обід у своєму будинку в Бородянці, Київська область, Україна. © UNHCR/Diana Zeyneb Alhindawi
47-річна Ольга та її 16-річний син Микита збирають білизну, розвішану для сушіння на задньому дворі свого будинку в Бородянці, Київська область, Україна. © UNHCR/Diana Zeyneb Alhindawi
«Для нас це був такий шок. Коли ми повернулися, то побачили, що всі вікна були розбиті, дах також був пошкоджений», – описує вона. «Речі всі вкрали. У телевізорі була діра від кулі».
Ольга стояла серед уламків будинку, в якому прожила майже все життя, і думала, що робити далі. Незважаючи на всі пошкодження, вона все ще бачила дім, який любила, де жила в дитинстві, а потім виховувала власних дітей.
Але руйнування були настільки серйозними, а травма настільки свіжою, що Ольга ледь знайшла сили, щоб рухатись далі.
«Я завжди покладалася на себе. Я звикла робити все сама», – пояснює вона. «На жаль, зараз це вже не так. Я знаю, що в мене немає таких коштів».
У 2022 році УВКБ ООН разом із партнерами розпочало ремонт будинків постраждалих від війни людей в Україні, які ніколи не виїжджали або, як Ольга та Микита, повернулися до своїх домівок. Працівники УВКБ ООН відвідали Ольгу в Бородянці та обговорили, як допомогти їй, щоб її будинок став знову придатним для проживання.
«УВКБ ООН знайшло мене», – згадує вона. «Якби не ви (ваше агентство), я б не змогла відремонтувати вікна чи дах до кінця війни».
Наразі УВКБ ООН відремонтувало 15 444 будинків через програму ремонту житла, надавши допомогу більш ніж 46 000 людей мати безпечні та гідні умови життя. У 2022 році УВКБ ООН надало невідкладну гуманітарну допомогу, включаючи грошову допомогу, юридичну допомогу, терміновий ремонт житла, предмети першої необхідності та психосоціальну підтримку понад 4,32 мільйонам людей. З початку 2023 року УВКБ ООН допомогло понад 1,67 мільйонам внутрішньо переміщених та постраждалих від війни осіб різними формами допомоги. Ця допомога стала можливою завдяки співчуттю та щедрості донорів УВКБ ООН, таким як програма гуманітарної допомоги ЄС.
«Я кажу «Дякую» таким небайдужим людям не тільки в нашій країні, а й у всьому світі», – каже Ольга. «За те, що роблять такі добрі справи».
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
