У березні 2022 року бойові дії дійшли до селища Нововознесенське Херсонської області, і село опинилося під тимчасовим військовим контролем Російської Федерації. Більшості місцевих жителів вдалося виїхати, швидко зібравши деякі свої речі. Мало хто залишився, але серед них були пенсіонери Ніна та її чоловік Віктор.
«У нас є свій невелика ділянка землі і домашні тварини. Як ми могли б покинути все це і куди б ми пішли?» , — пояснює Ніна, проходячи через свій будинок, де вони з чоловіком провели більшу частину свого життя.
У зв’язку з посиленням обстрілів було перекрито доступ до електроенергії та води, а також перервано постачання їжі. Місцевим жителям не залишалося нічого іншого, як шукати укриття під землею іноді на багато годин поспіль.
Стикаючись з такими величезними викликами, Ніна та Віктор почали діяти, щоб підтримати свою громаду, допомагаючи чим могли, ділячись одягом, їжею та іншими необхідними речами. І оскільки в громаді панувала темрява, бо не було електропостачання, ця солідарність була промінем світла для місцевих жителів, бо так вони сподівалися на краще.
«Коли ми разом, ми сильніші. З чим завгодно можна впоратися, якщо не один. У нас було всього небагато, але ми ділилися тим, що мали, а інші ділилися з нами. Ось як це працює. Ось як ти виживаєш», — каже Віктор.
Ще один місцевий односельчанин Артем жив із дружиною в батьківській хаті. Він планував відремонтувати будинок, щоб зробити його комфортнішим для обох сімей. Однак із загостренням війни мрії Артема були швидко зруйновані.
«У мене була стабільна робота, все було добре. Ми з нетерпінням чекали майбутнього, будували плани», – каже Артем, згадуючи життя до повномасштабного вторгнення. «Моя дружина виїхала за кордон, а мої батьки залишилися. Під час одного обстрілу моя мама була поранена. Вона поки що лікується в іншому місті», – продовжує Артем.
Коли український Уряд повернув село під свій контроль у вересні 2022 року, місцеві жителі нарешті змогли повністю оцінити збитки, завдані їхньому майну. Багато будинків у селі були повністю зруйновані. Родинні будинки Ніни, Віктора та Артема зазнали пошкоджень, тому вони звернулися по допомогу до місцевої влади. Завдяки програмі УВКБ ООН з житлових питань вони отримали будівельні матеріали, що допомогло їм відремонтувати пошкоджені будинки та, зрештою, залишитися у своїй громаді.
У травні 2023 року Представник УВКБ ООН Кароліна Ліндхольм Біллінг разом із деякими найвідданішими партнерами і донорами УВКБ ООН – Нідерландами, Норвегією та Швецією – зустрілися з Ніною, Віктором та Артемом, щоб з перших вуст почути їхній досвід та виклики, які вони подолали, незважаючи ні на що, в тому числі завдяки підтримці міжнародних партнерів.
«Хоча головним пріоритетом УВКБ ООН у 2023 році залишається наше реагування на нагальні гуманітарні потреби, ми водночас зосереджуємо наші програми захисту та житла на довгострокових рішеннях, щоб допомогти людям відновити свої домівки та життя. Нецільове фінансування, яке надають наші голландські, норвезькі та шведські партнери, є незамінним у цьому відношенні, оскільки воно дозволяє нам залишатися гнучкими у реагуванні та надавати допомогу та послуги в місцях, де люди цього найбільше потребують, зараз, як у Нововознесенському», каже Кароліна Ліндхольм Біллінг. «Цього року ми вже охопили понад 1 мільйон людей гуманітарною допомогою, і ми продовжуватимемо тісно співпрацювати з місцевою владою, нашими партнерами з НУО та громадянським суспільством під керівництвом Уряду, щоб забезпечити охоплення тих, хто потребує нашої підтримки найбільше».
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
