Двомісячний Андрій після важкої дороги до безпеки є одним із наймолодших із понад 2 мільйонів біженців з України, але його тітка вже з нетерпінням чекає дня, коли він зможе повернутися.
У великому спортивному залі в польському прикордонному місті Медика встановлено сотні ліжок на ігрових майданчиках для тимчасового проживання біженців із сусідньої України. Посеред метушні і галасу сімей з маленькими дітьми Валентина тримає на колінах свого двомісячного племінника Андрія і намагається осмислити, що трапилося за минулі дні.
«Я ніколи не думала, що мені доведеться покинути свій дім. Що мені доведеться тікати, аби врятувати своє життя», – каже Валентина. 42-річна вихователька дитсадка приїхала до Польщі 5 березня разом із восьмирічною донькою, сестрою та племінником. Вони досягли безпеки після важкої тижневої подорожі, подолали сотні кілометрів автобусом, потягом і пішки від міста Харкова на північному сході України.
Пройшовши з Андрієм, закутаним у теплу ковдру, останній відрізок кордону, все пройшло гладко. «Тут усі були такі привітні, — розповідає Валентина. «Вони прийняли нас і дали нам щось тепле поїсти».
“Я ніколи не думала, що мені доведеться покинути свій дім.”
Автобус привіз їх до спортивного залу, де мало приватності, але безліч волонтерів з місцевої пожежної охорони, Червоного Хреста та інших організацій, які роздають їжу та пожертви, а також грають з дітьми в ігри.
«Ми зробили це, але я не можу радіти, хоча я і тримаю наше майбутнє в руках, а воно мені посміхається цілий день», — каже Валентина, дивлячись на Андрія.
З моменту початку війни в Україні, яка розпочалася 24 лютого, понад 2,2 мільйона людей втекли з країни. Це стало найшвидшою кризою вимушеного переміщення в Європі з часів Другої світової війни. Наразі понад 1,4 мільйона біженців – в основному жінки, діти та люди похилого віку – перетнули кордон із сусідньою Польщею.
УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців, має групи на кордонах у Польщі та інших сусідніх країнах для підтримки національних органів влади у наданні допомоги та захисту біженців. Окрім розповсюдження предметів допомоги, Агентство надає інформаційні та консультаційні послуги, а також допомагає виявляти людей із особливими потребами, включаючи дітей, які перетнули кордон самостійно, та людей з інвалідністю.
Представниця УВКБ ООН у Польщі Катажина Ойржановська каже, що Агентство присутнє на кордоні з першого дня кризи, і особливу увагу для неї та її колег було приділено моніторингу розміщення та догляду за дітьми.
«Безумовно, більшість біженців – жінки та діти. Чоловіків майже не бачимо», – каже Ойржановська. «Ми намагаємося знайти для них рішення. Вони вирвані зі звичного оточення, сумують за батьками і не розуміють ситуації. З цією ситуацією важко впоратися дорослим. Як воно має бути для дітей?»
“Раптом ми стали… біженцями.”
Мати Андрія Ірина описує момент у перші дні війни, коли Харків затрусився від вибухів, і вони вирішили втекти.
«Ми зібрали основні речі і втекли. Ми раптом стали… біженцями», – розповідає Ірина, все ще змиряючись із реальністю їхньої ситуації. «Наші чоловіки залишилися захищати нашу країну. Ми забрали дітей у безпечне місце».
Її сестра Валентина міцно обіймає племінника і відповідає: «Він зараз біженець, але це не на довго. Ми подбаємо про нього. І коли він стане великим і сильним, він відбудує нашу країну». Вона цілує його в чоло і каже «Майбутнє».
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
