Кожна п’ята жінка-біженка або внутрішньо переміщена жінка зазнала сексуального насильства.
Кожна п’ята жінка-біженка або внутрішньо переміщена жінка зазнала сексуального насильства. Сьогодні, враховуючи тривалі порушення прав людини та соціально-економічний вплив пандемії COVID-19, ми знаємо, що ця ситуація лише погіршилася.
Від Афганістану, Колумбії, Демократичної Республіки Конго і за її межами жінки та дівчата гостро відчули шкідливий вплив конфлікту, COVID-19 і переміщення населення.
З березня минулого року ми повідомили про глобальне зростання домашнього насильства, дитячих шлюбів, торгівлі людьми, сексуальної експлуатації та насильства в результаті пандемії. Деякі досягнуті напрацювання у просуванні гендерної рівності також були зруйновані.
Боротьба з гендерним насильством вимагає узгоджених заходів із залученням національних органів влади, гуманітарних партнерів, громадянського суспільства, донорів і самих вимушено переміщених жінок, дівчат, чоловіків і хлопчиків.
Відзначаючи цього року 30-ту річницю 16 днів боротьби проти гендерного насильства, ми закликаємо національні та місцеві органи влади робити більше для захисту прав біженців, внутрішньо переміщених осіб та жінок і дівчат без громадянства та запобігання цим кричущим порушенням.
Примусово переміщені особи та особи без громадянства також мають бути включені до всіх національних заходів реагування на гендерне насильство. Необхідно підтримувати тих, хто вижив, щоб вони одужали, а винних потрібно притягнути до відповідальності.
Необхідно збільшити фінансування гуманітарних програм по боротьбі з гендерним насильством –включаючи проекти з розширення прав і можливостей жінок та дівчат, а також служби реагування для постраждалих.
Особливо підтримка має бути спрямована на тих, хто працює на передовій, включаючи організації та групи, очолювані переміщеними жінками.
Для припинення гендерного насильства потрібні дії, які відповідають риториці.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
