Авторська колонка Кароліни Ліндхольм Біллінг, Представниці Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН)
Право шукати притулку від переслідування є основним правом людини, закріпленим у статті 14 Загальної декларації про права людини 1948 року та є захищеним Конвенцією про статус біженців 1951 року як ключової складової міжнародного права.
Конвенція про статус біженців – це рятувальний інструмент захисту. В контексті триваючих воєн, конфліктів та переслідувань, а також рекордного рівня вимушеного переміщення, він продовжує захищати права та життя біженців. Сьогодні цей документ є так само актуальним, як і в 1951 році.
Як заявив Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш “Ми не можемо стримати людей, які тікають задля порятунку свого життя. Вони прийдуть. Але ми маємо вибір – наскільки добре ми скеруємо їхнім приїздом і наскільки гуманно”.
Конвенція про статус біженців 1951 року була одним із перших договорів, прийнятих після Другої Світової війни, що є частиною зароджуваної правової бази про права людини. У ній прагнули оформити мінімальний набір прав для осіб, які рятуються від переслідування – і, в першу чергу, це було не право бути поверненим у країну переслідування (те, що сталося, із жахливими наслідками, для груп євреїв та інших осіб, які втікали від нацистської Німеччини). Він залишається одним із найбільш ратифікованих договорів у всьому світі.
Конвенція є сучасним втіленням вікового інституту надання притулку, підкріпленого фундаментальними гуманітарними цінностями, і за час свого існування врятувала мільйони життів. Вона також забезпечує країни набором спільних принципів для кращого управління питаннями притулку та прав біженців.
Відповідно до Конвенції біженцям надаються такі права:
10 січня 2002 року Верховна Рада прийняла закон про приєднання до Конвенції 1951 року про статус біженців та Протоколу до неї 1967 року, роблячи Україну 144-ю країною-учасницею Конвенції.
Станом на початок 2021 року, в Україні проживає 2172 біженців та 2430 шукачів притулку із 30,5 мільйонів біженців та шукачів притулку, переміщених у всьому світі (дані згідно Звіту про глобальні тенденції 2020 року, опублікованому 18 червня цього року). Як зазначається у звіті, 86 відсотків біженців у світі живуть у країнах, що розвиваються або найменш розвинених країнах.
Україна пропонує статус біженця та додатковий захист тим, хто втік від переслідувань, загального насильства та конфліктів у своїх країнах. Більшість біженців та шукачів притулку в Україні орендують приватне житло в Києві, Одесі та Харкові, а деякі живуть у Львівській та Закарпатській областях. Вони походять із понад 60 різних країн, причому більшість – з Афганістану (біженці – 38%; шукачі притулку – 25%), Сирії (біженці – 24%; шукачі притулку – 7%), Російської Федерації (біженці – 6%; шукачі притулку-9%) та Сомалі (біженці-4%, шукачі притулку-5%).
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) було створено Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 14 грудня 1950 року з мандатом міжнародного захисту та рішень, серед іншого, сприяти “укладанню та ратифікації міжнародних конвенцій про захист біженців, контролюючи їхнє застосування та пропонувати поправки до них». УВКБ ООН є гарантом Конвенції 1951 року з унікальним мандатом, передбаченим міжнародним правом.
У цій якості УВКБ ООН високо цінує приєднання України до Конвенції 1951 року та роботу, проведену урядом України щодо створення національної правової бази для захисту біженців в Україні. Дійсно, Державна міграційна служба України, а також депутати Верховної Ради, Уповноважений ВРУ з прав людини та інші урядові та неурядові суб’єкти нещодавно почали роботу над законопроектом про надання захисту іноземцям та особам без громадянства. Зараз проект офіційно зареєстрований у парламенті під номером 3387 і очікує на розгляд у першому читанні на наступній сесії парламенту. Законопроект спрямований на вдосконалення процедури визначення статусу біженця та посилення захисту біженців в Україні. УВКБ ООН брало участь у кількох консультаціях щодо законопроекту та висловлювало свою позицію про певні положення законопроекту, де текст повинен бути краще узгоджений зі стандартами, викладеними в Конвенції 1951 року.
У цю 70-ту річницю Конвенції 1951 р. УВКБ ООН закликає всіх відповідних зацікавлених суб’єктів привести проект Закону про надання захисту іноземцям та особам без громадянства повністю у відповідність до Конвенції про статус біженців 1951 р. та внести цей важливий закон на розгляд для прийняття. Це був би найвидатніший спосіб відзначити в цьому році 70-річчя Конвенції 1951 року та висловити прихильність України принципам і правам людини, які вона закріплює.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
