Члени громади міста Часів Яр почали шити захисні маски для своїх родин, проте скоро зрозуміли, що можуть рятувати життя
Марина Астахова сидить за новою швейною машинкою на фоні дитячої роботи за її спиною. Вона – громадський працівник у Центрі дитячої та юнацької творчості, надзвичайно зайнятої організації, яка пропонує участь у творчих програмах понад 400 дітям щотижня. Сьогодні художні студії порожніють, але Марина однаково зайнята.
«Через коронавірус усі заняття відбуваються віртуально», – вона каже. «Незважаючи на те, що у нас в місті немає жодного випадку, люди дуже серйозно сприймають глобальну пандемію і намагаються залишатись вдома».
Уряд України запровадив карантин від 12 березня до 24 квітня як один із заходів надзвичайної ситуації, спрямованих зупинити поширення вірусу і захистити населення від хвороби. У громадських місцях громадяни повинні носити маски. На жаль, постачання масок різко скоротилось, особливо в ізольованих селах постраждалого внаслідок конфлікту сходу України.
«У нашій країні катастрофічно не вистачає захисних масок. Аптеки у нашому місті їх теж не мають. Тож ми вирішили шити самі маси для наших родин», – розповідає Марина.
Відтоді, як життя медичних працівників опинилось під ризиком коронавірусу, Центр мистецтв захотів долучитись і допомогти масками, щоб підтримати медпрацівників. «Ми подумали, що наше вміння шити може допомогти врятувати життя».
«Ми подумали, що наше вміння шити може допомогти врятувати життя».
Марина та її колеги звернулися до ГО «Проліска» – партнера УВКБ ООН – який допоміг їм зі швейними машинами, тканинами та іншими предметами, необхідними для виготовлення масок для обличчя.
Сьогодні тринадцять людей, у тому числі двоє внутрішньо переміщених осіб (ВПО), у Часовому Яру, невтомно працюють над виготовленням масок. “У нас в команді дванадцять жінок і один чоловік, але він не шиє”, – сказала Марина. “Він доставляє маски до лікарні, привозить матеріали та везе нас додому”.
Команда Марини щодня надсилає 600 захисних масок до місцевої лікарні, у якій обслуговуються понад десять тисяч людей. Маски доставляються безкоштовно.
Щоб забезпечити санітарні норми під час шиття масок, столи та підлоги у виробничому приміщенні миють та дезинфікують кожні дві години. Команда носить захисний одяг, маски для обличчя та рукавички.
Проліска також підтримує й інші ініціативи з реагування на COVID-19 у 10 інших селах та містах поблизу лінії розмежування. “Разом з УВКБ ООН ми надаємо швейні машини та матеріали, щоб забезпечити виготовлення понад 4000 масок щодня”, – пояснює Тетяна Хижняк з відділу підтримки громадських ініціатив, ГО «Проліска».
Інфраструктура, яка могла б запобігти поширенню COVID-19, наприклад, доступ до чистої води та медичних установ, була послаблена конфліктом, що триває. Незважаючи на це, і УВКБ ООН, і Проліска дуже серйозно сприймають пандемію COVID-19; тим більше, що понад 40 відсотків населення України є літніми людьми.
«Люди похилого віку в цих селах зазнають сильного стресу, який спричинив збройний конфлікт, який підірвав їхню імунну систему. Вони часто самотні і не мають підключення до Інтернету. Оскільки телевізійне мовлення в окремих ізольованих селах також порушено, їм важко отримувати своєчасну інформацію”, – зазначає Хижняк.
Незважаючи на ці виклики, УВКБ ООН та його партнери в Україні швидко зреагували. УВКБ ООН поширило понад 50 000 плакатів та брошур про профілактику COVID-19 в ізольованих селищах поблизу лінії розмежування, матеріалів, які були підготовлені Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Проліска також їздить по селах з гучномовцями, щоб підвищити поінформованість про важливість дотримання соціального дистанціювання, самоізоляції, миття рук та останніх карантинних заходів, вжитих української владою. Сьогодні ці повідомлення лунають у понад 600 селах уздовж 20-кілометрової зони уздовж лінії розмежування.
“Завдяки постійній роботі УВКБ ООН та Проліски із захисту громад, ми знали, з якими громадами безпосередньо говорити”, – пояснює Хижняк.
Сьогодні УВКБ ООН випереджає час. Нещодавній Моніторинговий звіт УВКБ ООН щодо ситуації у сфері захисту підняв сигнали тривоги, оскільки COVID-19 може мати руйнівний вплив на села поблизу лінії розмежування.
“Я не знаю, як довго триватиме карантин”, – сказала Марина. “Але ми готові продовжувати роботу до тих пір, поки зможемо допомогти нашій громаді залишатися сильною і захищеною”.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
