Люди, що були змушені залишити свої домівки в Україні, все ще сподіваються повернутися, хоча невизначеність зростає після 1000 днів повномасштабної війни

36-річна Крістіна та її діти Роман, 12, Емануель, 9 і Гізелла, 4, були змушені залишити свій дім в Україні у 2022 році через російське вторгнення. Зараз вони живуть в орендованій кімнаті у Варшаві, Польща. © УВКБ ООН/Анна Лімінович

Сьогодні, коли повномасштабна війна в Україні перетнула похмуру віху 1000 днів, а обстріли не припиняються на тлі наближення суворої зими, Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН), наголошує на ключовій ролі, яку відіграють голоси біженців та внутрішньо переміщених осіб з України в дискусіях про їхнє майбутнє.

Наразі понад 6,7 мільйона біженців з України звернулися за міжнародним захистом – більшість із них у Європі, на додаток до понад 3,7 мільйона людей, які залишаються вимушено переміщеними всередині країни.

Невизначеність зростає, оскільки повномасштабне вторгнення Росії та війна тривають. Попри це, більшість українців, які були змушені рятуватися втечею від війни, все ще планують і сподіваються одного дня повернутися додому, згідно з висновками останнього звіту УВКБ ООН «Життя на паузі: наміри та перспективи біженців, осіб, що повернулися, та ВПО з України». Цей вже шостий звіт базується на опитуванні, проведеному в липні та серпні цього року, в якому взяли участь понад 11 150 домогосподарств, включно з близько 5 000 сімей біженців по всій Європі, приблизно 4 700 домогосподарств внутрішньо переміщених осіб і понад 1 500 сімей біженців, які повернулися в Україну.

Загалом 61 відсоток опитаних українських біженців і 73 відсотки внутрішньо переміщених осіб все ще планують і сподіваються одного дня повернутися додому. Як і в попередніх раундах опитування, головною перешкодою для повернення залишається безпекова ситуація в Україні, оскільки обстріли тривають щодня. Занепокоєння щодо можливостей роботи та доступу до житла також є ключовими факторами, що впливають на рішення щодо повернення.

Як і в попередніх опитуваннях, значна частка біженців з України – близько 60 відсотків – заявили, що вони можуть бути змушені повернутися, навіть якщо це не найкращий для них варіант через війну, що триває, якщо зіткнуться з труднощами з доступом до необхідної підтримки в приймаючих країнах. Цим особливо занепокоєні родини, що мають особливі потреби і вразливості. Викликає стурбованість те, що більшість біженців, які повернулися в Україну, були літніми людьми, сім’ями, що мали лише одного з батьків, або домогосподарствами з нижчим рівнем освіти з обмеженими можливостями жити як біженці в приймаючих громадах.

Головні рекомендації звіту:

Оскільки занепокоєння щодо безпеки перешкоджають більшості біженців та внутрішньо переміщених осіб повернутися до місць їхнього походження в Україні, приймаючі країни та приймаючі громади потребують постійної підтримки для сприяння самозабезпеченню біженців та внутрішньо переміщених осіб, їхньому доступу до соціального захисту та надання допомоги найбільш незахищеним.
Слід постійно підтримувати біженців і внутрішньо переміщених осіб в ухваленні незалежних та обґрунтованих рішень щодо їхнього майбутнього. Задля цього УВКБ ООН на початку цього року запустило платформу «Україна – це дім», яка надає об’єктивну інформацію про ключові теми, важливі для того, щоб ухвалити рішення щодо подальших кроків.
Біженці, які вирішили повернутися, повинні отримати підтримку в пошуку можливостей працевлаштування, отримати компенсацію та допомогу для ремонту пошкоджених будинків або доступного житла, а також базові послуги, і бути повністю залученими до зусиль України з відновлення.
Хоча масштабне повернення не очікується найближчим часом напередодні зими, важливо працювати над усуненням основних перешкод для добровільного, гідного та сталого повернення, про які біженці та внутрішньо переміщені особи висловилися в опитуванні. Це має бути пріоритетним у планах і програмах відновлення, реконструкції та розвитку в Україні.

«Перспективи та погляди біженців та внутрішньо переміщених осіб з України мають формувати їхнє майбутнє. Шляхом регулярних опитувань щодо намірів УВКБ ООН гарантує, що досвід і прагнення людей є основою для реагування, що грунтується на цих фактичних даних, як у приймаючих країнах, так і в Україні», – зазначив Директор Європейського регіонального бюро УВКБ ООН Філіпп Леклер. «Народ України вже стільки пережив і виявляє надзвичайну стійкість і гідність. Ми не можемо залишити їх наодинці з викликами, що постають під час третьої та, ймовірно, найскладнішої зими під час війни».

УВКБ ООН разом із владою та партнерами продовжує допомагати українцям, які зазнали переміщення, а також тим, хто вирішив повернутися до своїх домівок, з ремонтом будинків, грошовою допомогою, психосоціальною та юридичною підтримкою для відновлення життєво важливих документів, сприяючи їхньому доступу до послуг, а також можливостей працевлаштування.

Усередині України УВКБ ООН надало гуманітарну допомогу та послуги захисту 4,3 мільйона людей у 2022 році, 2,63 мільйона у 2023 році та понад 1,2 мільйона послуг у 2024 році. Проте потреби в подальшій підтримці залишаються нагальними з настанням зими, коли сніг і морози ускладнюють гуманітарну кризу. Внаслідок атак, що тривають, гинуть і зазнають поранення цивільні, їхні будинки зазнають руйнувань, а порушення життєво важливого електропостачання, опалення та водопостачання ускладнює проблеми.

УВКБ ООН закликає міжнародну спільноту продовжувати підтримувати українців, де б вони не перебували, і поважати їхні наміри та надії повернутися додому на основі індивідуальних вільних та обґрунтованих рішень.

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter