Зібратись за лічені хвилини: тисячі евакуйованих покидають найбільш постраждалі регіони України в пошуках безпеки

Евакуація на Донеччині: обов’язкова для родин із дітьми  

«Ви маєте їхати. Просто зараз».

З таким повідомленням спеціальні евакуаційні групи під керівництвом служби з надзвичайних ситуацій щодня прибувають до невеликих населених пунктів уздовж лінії фронту на Донеччині. Через просування російських збройних сил до Покровська та посилення бойових дій уряд України оголосив обов’язкову евакуацію населення, особливо родин із дітьми. 

Олександр і Валерія жили у Мирнограді – місті, де звуки обстрілів стали щоденною реальністю. З трьома маленькими синами Сашком, Артемом і Матвієм, вони не мали іншого вибору, окрім як виїхати з міста, зробивши крок у невідоме і взявши з собою лише те, що могли нести в руках. 

«У нас було сорок хвилин на те, щоб зібрати речі. Автобус приїхав, і нам сказали збиратися і взяти найнеобхідніше. Я поїхав без документів, бо вони були в обстріляній квартирі. Ми плакали, коли їхали. У нас не було часу попрощатися з батьками, які залишилися вдома. Вони вирішили не покидати Мирноград і залишатися там до останку», – пригадує Олександр. 

Спочатку родину Олександра доправили до одного з транзитних центрів для евакуйованих осіб, який відкрили органи влади в сусідній Дніпропетровській області. Разом з іншими гуманітарними організаціями УВКБ ООН та партнерські неурядові організації забезпечують евакуйованих, що прибули до транзитного центру, ковдрами, матрацами та подушками, створюючи додаткові спальні місця. Внутрішньо переміщені люди можуть провести кілька днів у таких центрах перш, ніж вирушити далі у прихистки на більш довгостроковій основі в Дніпропетровській області, а також у центральних або західних регіонах України.  

Місцевий партнер УВКБ ООН НУО «Право на захист» надав родині юридичну консультацію щодо відновлення їхніх документів. Сім’я також отримала психосоціальну підтримку, яка допомогла їм подолати стрес і травматичний досвід евакуації. 

Прощання з домом через посилення обстрілів на Сумщині  

Мати двох дітей Марина при надії. Їй довелося ухвалити нелегке рішення покинути свій дім у містечку Білопілля Сумської області, розташованому лише за сім кілометрів від російського кордону. Місто перебуває під постійною загрозою, зазнаючи щоденних обстрілів із використанням важкої артилерії та керованих бомб. Місцевий партнер УВКБ ООН «Проліска» допоміг Марині з дітьми евакуюватися до транзитного центру в Суми, де вона отримала психосоціальну підтримку та зареєструвалася на отримання грошової допомоги від УВКБ ООН. Пізніше Марину оселили в місці тимчасового проживання (МТП), що приймає переміщених людей, у яких не має інших варіантів розміщення. 

Мати, брат і чоловік Марини залишилися вдома, щоб доглядати за худобою. Розлука з родиною – найважче випробування для жінки:  

«Я зовсім не хотіла евакуюватися, і зараз дуже сумую за власним будинком. Але дуже страшно повертатися через постійні обстріли. Навіть у Сумах небезпечно. Спробую поїхати з дітьми на місяць на захід України, а потім подивимося, чи можна буде повернутися додому». 

Нова домівка на заході України  

Евакуйованим, які покидають свої громади самостійно або за підтримки влади та волонтерів, пропонують виїхати евакуаційними потягами до Рівненської та Львівської областей. 

39-річна Ольга скористалася можливістю евакуюватися зі свого села в Донецькій області, яке постійно обстрілювали, разом із 12-річною донькою. На початку серпня вони прибули потягом до Рівного і знайшли прихисток у МТП, який розмістив багато внутрішньо переміщених осіб. Вдома жінка працювала на шахті і зараз намагається знайти роботу, щоб підтримати сім’ю, яка звикає до життя в новій громаді. 

«Я працювала все своє життя, і в цих нових обставинах моєю першою думкою було те, що мені потрібно знайти роботу і забезпечити себе житлом, щоб відновити відчуття стабільності. Тому я одразу ж зареєструвалася в Державній службі зайнятості, щоб знайти роботу. Грошову допомогу, надану УВКБ ООН, я використаю для придбання необхідних речей, зокрема чайника і ліжка. Ми живемо в маленькій кімнаті разом з іншими людьми, які зазнали переміщення так само, як і ми, і я просто хочу забезпечити доньці якомога більше комфорту», – розповіла Ольга. 

УВКБ ООН надало Ользі грошову та правову допомогу, щоб вона могла задовольнити свої найгостріші потреби після евакуації. 

За оцінками української влади, з 1 серпня близько 83 тисяч людей були змушені покинути свої домівки в Донецькій області через погіршення безпекової ситуації та посилення бойових дій. Деякі з них скористалися можливостями евакуації, наданими владою, волонтерами та НУО. Водночас інші виїхали самостійно. Крім того, з 1 серпня з прифронтових районів Сумської області було евакуйовано приблизно 22 тисячі мешканців. УВКБ ООН та партнери НУО надають допомогу евакуйованим у транзитних центрах, відкритих органами влади, та в нових громадах, які їх прихистили. Це стало можливим завдяки щедрій підтримці п’ятірки найбільших донорів УВКБ ООН в Україні, зокрема Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу, Франції, Норвегії та Японії. 

Шаді Уан, Олексій Барков та Марта Кочерга зробили свій внесок у написання цієї історії. 

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter