Критичні потреби, ремонти домівок та оренда: 4 способи грошової допомоги УВКБ ООН для постраждалих від війни осіб

Надаючи вибір та засоби  

Повномасштабна війна в Україні перевернула життя Ігната, як і мільйонів інших українців, з ніг на голову. До війни Ігнат був поважною людиною, мав свій дім, працював на заводі, допомагав односельцям, коли треба було полагодити побутову техніку, доглядав за худобою. Він планував через рік виходити на пенсію й не міг уявити, що 60-річний ювілей йому доведеться святкувати, зазнавши переміщення, далеко від рідної Волновахи на Донеччині. 

Через стратегічне розташування на залізничному перехресті Волноваха в перші дні вторгнення потрапила під тимчасовий військовий контроль Російської Федерації. Ігнат з колегами був у той час на заводі, де вони десять днів ховалися від потужного обстрілу. «Нас засипало, було дуже гучно та страшно, але ми змогли вилізти з-під завалів, і я, прихопивши свої робочі інструменти та змінний одяг, виїхав до Полтави зі знайомими», згадує Ігнат. 

У приймаючій громаді Ігнат зміг влаштуватися електриком, знайшов нових друзів і познайомився з жінкою, до якої незабаром переїхав і зайнявся приведенням до ладу її будинку: побудував альтанку, поставив душ у дворі, поставив паркан. Однак його здоров’я почало погіршуватися через тривалий хронічний радикуліт, загострилася глаукома. 

За допомогою місцевого партнера УВКБ ООН «Право на захист» він зареєструвався на отримання багатоцільової грошової допомоги від УВКБ ООН і зміг використати гроші на операцію та ліки, що сприяло його одужанню. Ігнат зміг відновити здоров’я, продовжувати продуктивно працювати на новому місці роботи та брати участь у житті громади. 

«Дуже мрію з дітьми зустрітись, онучку побачити. Лєрочка народилась 8 місяців назад, бачив її тільки по відео. Чекаю, коли війна закінчиться і я зможу повернутись додому», каже Ігнат, показуючи фото онучки. 

Підтримка з ремонтом домівки 

101-річна Ніна із Запоріжжя пережила ракетний обстріл, який забрав життя 17 мирних жителів у жовтні 2022 року. Багатоповерховий будинок, де вона мешкала, опинився в епіцентрі обстрілу.  

«Я прокинулася, бо будинок трусився. Все, що я пам’ятаю, це скло, яке летіло з вікон. Я побачила червоне полум’я, відразу стало неможливо дихати. У моїй спальні були щільні штори, вони захистили мене від уламків ракет. Мені пощастило вижити», – згадує вона. 

Попри шок, Ніна змогла подзвонити рідним із проханням про допомогу, оскільки самостійно вибратися з-під завалів не могла.

Внаслідок обстрілу в її квартирі було вибито всі вікна та пошкоджено двері. На щастя, вона могла залишитися з родиною, оскільки жити в її будинку було неможливо, особливо взимку. Вони допомогли Ніні подати заявку на участь у програмі грошової допомоги для підтримки ремонтів УВКБ ООН, яку реалізує партнер УВКБ ООН Благодійний фонд «Карітас України». Розроблений для покриття витрат на ремонт, цей спосіб дозволяє людям полагодити свої пошкоджені домівки. 

 

«Ми були раді, що змогли допомогти Ніні. У своєму житті вона пережила багато подій, які принесли смуток і біль. Вона пережила Голодомор, Другу світову війну, а потім була змушена залишити власну квартиру, де провела більшу частину свого життя», – зазначив місцевий координатор «Карітасу України» Андрій Торін. 

Завдяки грошовій допомозі Ніна змогла оплатити встановлення нових вікон та дверей та інший дрібний ремонт у своїй оселі, і тепер вона зможе провести майбутню зиму у своїй теплій квартирі. «Єдине, чого я хочу, — це повернутися додому», — каже вона.

Допомога  з орендою житла далеко від дому  

Місце, яке можна назвати домом, є однією з ключових потреб мільйонів внутрішньо переміщених осіб в Україні, включно з 69-річною Валентиною, яка з двома онуками була змушена рятуватися втечею від війни зі свого рідного міста Краматорськ на Донеччині. Вони полишили свій дім наступного дня після того, як 8 квітня 2022 року російська ракета влучила в залізничний вокзал, убивши 63 мирних мешканці, у тому числі дев’ятеро дітей.  

Після прибуття до Вінниці в центральній Україні їх спочатку розмістили в місці компактного проживання, де не було належних умов, зокрема для 6-річної Раїси, яка потребує особливого медичного догляду. «Багато місяців ми жили в гуртожитку з багатьма іншими переселенцями. Онуки часто хворіли через холод і вологу. Моя пенсія та державна допомога переселенцям були для нас єдиним джерелом доходу, тому орендувати житло було важко», – пояснює Валентина. 

Ситуація змінилася, коли УВКБ ООН через неурядову партнерську організацію Medair надало родині допомогу у вигляді готівки на оренду, спрямовану на підтримку найбільш уразливих переміщених осіб для сплати оренди. Валентина з онуками змогли переїхати в комфортнішу двокімнатну квартиру, а грошова допомога покриває квартплату та оплату комунальних послуг на кілька місяців. Це допомагає Валентині заощадити гроші на лікування маленької Раїси та задовольнити інші базові потреби, наприклад, придбання харчів та одягу.  

Підготовка до зими 

35-річна Олена та її родина, в тому числі двоє синів, 12-річний Олександр і 6-річний Мирослав, уже 18 місяців є переселенцями. Під потужними обстрілами вони втекли з міста Чугуїв Харківської області до Ужгорода на Закарпатті. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року перевернуло їхні життя. «Колись у нас був будинок, машина і сімейний бізнес у власному магазині, який відкрили мої батьки. Ми могли дозволити собі відпочинок на березі моря. А потім в одну мить все зникло», – розповідає Олена. 

Вона переконала матір і старшого сина негайно залишити Чугуїв, але залишалася в місті з чоловіком і молодшою дитиною 11 днів, ховаючись у підвалі від повітряних обстрілів. Коли обстріл посилився, пошкодивши критично важливу інфраструктуру, місто залишилося без опалення та світла, а головну дорогу з міста заблокували збройні сили Російської Федерації, Олена зрозуміла, що більше не може чекати. Їхній довгий шлях із найсхіднішої частини країни на захід зайняв чотири дні. В Ужгороді сім’я возз’єдналася і з того часу мешкає в місці компактного проживання у гуртожитку місцевого університету. 

У минулому власниця бізнесу, Олена перебуває в пошуках роботи на новому місці, а також активно волонтерить і підтримує інших переселенців у їхньому колективному центрі. Їхня перша зима у статусі переселенців була складною. 

«Я пам’ятаю, як зайшла у магазин, дивилася на зимовий одяг, але не мала грошей, щоб купити те, що мені було потрібно. Незабаром після цього я отримала грошову допомогу від УВКБ ООН, якій я дуже зраділа. Я змогла купити своїм синам одяг і взуття, і навіть маленькі подаруночки до Нового року». 

Олена та її родина не можуть повернутися до Чугуєва, оскільки регіон й далі потерпає від бойових дій. Готуючись до другої зими далеко від дому, вона відкладає кошти на придбання зарядних пристроїв під час можливих відключень електроенергії, а також на одяг і шкільні речі для синів, які швидко ростуть. 

В Україні УВКБ ООН втілює наймасштабнішу й найрозвиненішу програму грошової допомоги у світі. Завдяки різним модальностям вона пристосована до потреб переміщених та постраждалих від війни осіб, поважає гідність вибору та їхню незалежність, надаючи їм відчуття нормальності та причетності й дозволяючи самостійно вирішувати, що їм потрібно найбільше – підготуватися до зими, оплатити квартплату, відремонтувати житло, задовольнити базові потреби та жити в гідних умовах. З початку російського вторгнення УВКБ ООН надало грошову допомогу обсягом 300 мільйонів доларів США 2,1  мільйона людей в Україні й надалі надаватиме пріоритет цьому виду реагування. За підтримки УВКБ ООН та його місцевих партнерів в 17 областях України працюють мультисервісні центри та/або мобільні групи для реєстрації на грошову допомогу, надання послуг у сфері захисту та перенаправлення, щоб охопити людей, які найбільше цього потребують. 

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter