Острівці радості для українських дітей під час війни

Семирічна Анастасія з яскравими жовто-блакитними косичками - кольорами українського прапору - з нетерпінням чекає можливості приєднатися до заходів просто неба для переміщених дітей у Харкові, другому найбільшому місті України. Цей захід був організований місцевим партнером УВКБ ООН – НУО «Проліска».
Її мати, Неля, відчуває полегшення, коли бачить, що її донька знову посміхається після багатьох випробувань, через які довелося пройти дитині, яка зростає в умовах війни.
Родина виїхала до Харкова з міста Куп’янськ, яке до вересня 2022 року перебувало під тимчасовим військовим контролем Російської Федерації. Ці місяці, які Анастасія провела в епіцентрі бойових дій, мали руйнівний вплив на її психічне здоров'я.
«Мені ніколи не перестане боліти від того, що моїй доньці довелося пройти через все це. Ми ховалися в підвалі протягом двох місяців. В один із днів їй виповнилося шість років. У сховищі ми приготували для неї торт. Я бачила, що її психологічний стан погіршується. Моя дитина почала заїкатися та втрачати зуби від стресу, спричиненого цією ситуацією. Навіть зараз їй іноді сняться жахіття і вона прокидається з плачем», - розповідає Неля.
Після поновлення контролю Уряду України над Куп’янськом Неля, її чоловік та донька мали змогу нарешті евакуюватися в безпечніше місце. Їм довелося швидко збиратися, тому вони взяли лише кілька особистих речей.

«Одного разу я поверталася додому і побачила волонтерів, які оголошували, що для охочих евакуюватися буде організовано автобус. Рішення було миттєвим - у нас було лише 20 хвилин, щоб взяти лише деякі речі, перш ніж сісти в автобус», - згадує Неля.
Хоча Харків, де зараз мешкає сім'я, усе ще часто обстрілюють, тут родина почувається в більшій безпеці, оскільки інтенсивні бойові дії в Куп’янську та його околицях змушують цивільне населення полишати власні домівки. Вони знайшли тимчасове житло в одному з місць компактного проживання для людей, які були покнути власне житло. На новому місці їм довелося починати все з нуля - реєструватися як внутрішньо переміщені особи, щоб отримувати державну допомогу. Минуло кілька місяців, перш ніж Неля та її чоловік знайшли роботу.
Організація "Проліска" підтримала сім'ю переселенців непродовольчими товарами та гігієнічними наборами. Вона також надала психосоціальну допомогу, яка допоможе відновитися та пережити цей травматичний досвід.
Анастасія з нетерпінням чекає вересня, коли вона піде до школи. Бачити, як її донька зцілюється і знову починає радіти життю, - це момент, що піднімає настрій Нелі, яка прагне повернути дитинство дівчинки в нормальне русло.
«Моя донька - це найдорожче, що є в моєму житті. Коли ми нарешті евакуювалися, я відчула полегшення, тому що я знаю, що це було правильним рішенням. Одного разу моя донька дивилася фільм та побачила Ейфелеву вежу. Вона розповіла мені про свою мрію побачити її на власні очі. І я пообіцяла їй, що коли закінчиться війна, ми поїдемо до Парижа та вона побачить Ейфелеву вежу. Ця мрія моєї доньки мотивує мене дивитися в майбутнє і не здаватися», - з усмішкою каже Неля.
Дані Управління ООН з координації гуманітарних питань свідчать про те, що 23% з 17,6 мільйона людей, які потребують гуманітарної допомоги в Україні, молодші 18 років. З початку повномасштабного вторгнення Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) спільно зі своїми місцевими партнерами підтримує сім'ї з дітьми в Україні, надаючи предмети першої необхідності та засоби гігієни, одяг, грошову допомогу, допомогу в підготовці до зими, а також послуги у сфері захисту та психосоціальну підтримку. УВКБ ООН поставило за мету надати допомогу 3,6 мільйонам осіб у 2023 році. Із січня по травень 2023 року діти отримали майже 300 000 послуг.
Діяльність УВКБ ООН у сфері соціально-правового захисту на рівні громад дає змогу залучати дітей, сім'ї та громади до виявлення дітей і сімей, які перебувають у зоні ризику, та включити їх до системи надання соціальних послуг і підтримки від держави та гуманітарних організацій. Ця діяльність допоможе їм відновити нормальне життя, зміцнити стійкість і підтримати їх у відбудові життя та мінімізації негативних наслідків війни й переміщення.