«Я відкрила очі, і не побачила нічого, крім пилу», — згадує ніч, яку ніколи не забуде, 88-річна Раїса. Літня жінка мирно спала у своєму ліжку і не почула ні сигналу повітряної тривоги, ні звуку вибуху, коли одна з ракет влучила в п’ятиповерховий житловий будинок, де вона мешкала, у Запоріжжі посеред ночі 2 березня.
Це був будинок, де Раїса жила у своїй маленькій квартирі багато років. Останнім часом жінка мешкала сама після смерті чоловіка та сина.
«Єдиний звук, який я чула, — це гудіння десятків двигунів за моїм вікном. Тільки тоді я зрозуміла, що на місце прибула команда рятувальників, щоб врятувати наші життя. Я швиденько схопила те, що знайшла – маленьку сумку, взуття, якісь найпростіші речі, майже нічого не бачила, і почала кликати на допомогу», — продовжує Раїса.
Цей обстріл забрав життя 13 мирних жителів, у тому числі однієї дитини. Раїсі пощастило вижити – стеля її спальні не обвалилася на неї від сили вибуху, і вона змогла врятуватися через вікно.
«Мене врятувала служба з надзвичайних ситуацій. Вони працювали так бездоганно, виносячи мене так, наче я була легка, мов пір’їнка. Я чітко пам’ятаю той момент – мить мого порятунку. Того дня загинуло багато людей. Надворі працювали екскаватори, розгрібаючи завали, те, що залишилося від наших домівок і речей, які ми колись любили. Це було жахливо».
Майже три місяці по тому ці на запитання «Як справи?» Раїса завжди відповідає: «Краще за інших».
Наразі Раїса разом із іншими внутрішньо переміщеними особами з найбільш постраждалих районів Запорізької області мешкає у місці компактного проживання (МКП) для переміщених осіб у Запоріжжі. Від її колишнього життя нічого не залишилося – будівлю частково зруйнувано, а її квартира повністю знищена, тож повернутися додому жінка не в змозі.
Спільно з місцевим партнером неурядовою організацією «Проліска» УВКБ ООН в Україні надало Раїсі засоби гігієни, постільну білизну та інші предмети першої необхідності, щоб допомогтаи покращити умови проживання в МКП та відновити власну гідність. Вона отримала підтримку щодо реєстрації як внутрішня переміщена особа та подачі заявки на компенсацію за пошкоджене житло. Раїса отримала і психосоціальну допомогу, щоб впоратися з травматичними досвідом.
«Я хочу залишатися фізично і розумово активною і здоровою, іноді це не так легко, але багато речей мене надихають. Я правильно харчуюсь на постійній основі і багато гуляю. Коли я дивлюся навколо і бачу, з чим доводиться стикатися іншим людям, я розумію, як мені пощастило бути оточеною такою кількістю добрих і турботливих людей. Я вижила, і сприймаю це як справжнє диво, я щодня молюся, щоб висловити свою вдячність».
Гнучке фінансування таких донорів як Швеція дозволяє УВКБ ООН швидко реагувати на такі ситуації, в якій, наприклад, опинилася Раїса, а також продовжувати захищати вимушено переміщених осіб та людей, постраждалих від війни по всій Україні.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
