© UNHCR/Alina Kovalenko
У невеликому містечку на околиці Києва, Україна, з вулиці чути гру на гітарі.
Це містечко на березі річки
– Наче спалах чарівних стожарів,
Гріє душу, як полум’я свічки,
Називається просто… просто Макарів.
По той бік садової хвіртки 65-річний учитель на пенсії Володимир із завзяттям і легкістю досвідченого професіонала влучає у приспів пісні. Її він написав у межах місцевого конкурсу на пошук «гімну» свого рідного міста Макарова. Він посів перше місце.
Важко не помітити почуття гордості Володимира за рідне місто. Тут він виріс, навчався в місцевій школі, а згодом став у цій же школі вчителем історії. Зараз він на громадських засадах працює вчителем музики, ділиться своєю любов’ю до письменства та музики з молоддю Макарова.
Однак його час на пенсії не зовсім такий, як він собі уявляв. Коли у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення в Україну, його першою реакцією було залишитися і захистити свій дім. Але коли сусіди почали роз’їжджатися, його родина переконала його зробити те саме, і вони на певний час виїхали до безпечнішої частини країни.
Коли вони повернулися через кілька місяців, Володимир побачив видовище, яке залишилося в його пам’яті. «Моя душа плакала, коли я побачив свій будинок. У будинок нашого сусіда влучила ракета, вибухом вибило наші вікна та двері. Також сильно постраждав дах. Це було сюрреалістично, як у голлівудському фільмі. Це місце потребувало термінового ремонту, щоб ми знову могли тут жити».
Зруйнований будинок сусіда, у який влучила ракета. © UNHCR/Saorlaith Ni Bhroin
За минулі місяці місцеві волонтери й макарівчани надали неймовірну допомогу один одному. Понад 2500 будинків були сильно пошкоджені або зруйновані внаслідок неодноразового потрапляння ракет і снарядів у цю громаду. Цивільна інфраструктура також сильно постраждала.
Перед лицем цих численних викликів УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців, місцева влада та волонтери цілодобово працюють, щоб допомогти сім’ям залишатися у своїх домівках цієї зими.
УВКБ ООН забезпечило Володимира виготовленими на замовлення вікнами та новим шифером для даху, щоб він і його родина не замерзали у своєму будинку, коли температура падає нижче нуля. Володимир, брат його дружини та місцеві волонтери змогли самостійно здійснити ці роботи. «Я прожив у цій громаді все своє життя; ми навчилися спільно робити більшість ремонтів житла та інші господарські роботи».
УВКБ ООН забезпечило Володимира виготовленими на замовлення вікнами та новим шифером для даху © UNHCR/Saorlaith Ni Bhroin
«У нас не було опалення. Мої колишні студенти збирали кошти в Інтернеті на придбання нового обігрівача», — каже він, показуючи на електричний обігрівач поруч із ящиками з цибулею та картоплею зі своїх грядок.
Ремонт будинку приніс відчуття полегшення Володимиру, який називає свій дім «своїм раєм». Повернувшись до громади, яку він знав усе своє життя, він робить усе можливе, щоб продовжувати, зосереджуючись на написанні пісень і завершенні різних побутових робіт.
У спальні в задній частині будинку він гордо тримає синій футляр для компакт-дисків «Це мій останній альбом. Моя дружина вважає, що я божевільний, що витрачаю на це свої гроші, але я не зважаю», — посміхається він.
УВКБ ООН забезпечило Володимира виготовленими на замовлення вікнами та новим шифером для даху © UNHCR/Saorlaith Ni Bhroin
Це спальня покійної матері Володимира, яка померла 21 грудня 2020 року. Вказуючи на чорну лінію через цю дату на календарі, що висить на стіні, він зітхає: «Дружина для чоловіка — це планета, але його мати, ну, вона його галактика».
Для цієї родини їхній дім означає набагато більше, ніж просто чотири цегляні стіни та дах. Це – спогади про життя разом із близькими людьми. А ще, це означає надію на майбутнє.
Ось чому УВКБ ООН визначило пріоритетом при підготовці до зими роботи з ремонту та утеплення близько 8 200 будинків у Київській, Чернігівській та Сумській областях, коли ситуація з безпекою у них покращилася після їх повернення під владу українського уряду. УВКБ ООН також надає грошову та іншу допомогу в натуральній формі. І оскільки інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли тривають у східних та південних регіонах країни, а атаки проти критичної інфраструктури продовжуються по всій Україні, можливість залишатися в теплі у власному домі та в гідних умовах в оточенні місцевої громади також зміцнює психологічну стійкість і дає надію на майбутнє.
© UNHCR/Saorlaith Ni Bhroin
Незважаючи на втрати та труднощі, енергія та сила духу у Володимира надзвичайні. І гра на гітарі в його щойно відремонтованому помешканні допомагає цьому зціленню – нота за нотою.
«Мені тут все до болю знайоме. Тут я знайшов щастя і долю».
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
