Завдяки модульним будинкам люди, чиї будинки були зруйновані або серйозно пошкоджені, можуть залишатися в своїх громадах

Увечері 25 березня 62-річна Надія, жителька села Бузова, була вдома. У її онука був день народження, йому виповнилось 17 років, і Надія зателефонувала йому, щоб привітати з днем народження. Раніше того ж місяця діти та онуки Надії переїхали на захід України під час бойових дій у Бучанському районі Київської області. Вони сподівалися, що Надія поїде з ними, але Надія не почувалася достатньо добре для довгої подорожі та вирішила залишитися вдома, покладаючись на свій маленький підвал, який слугував бомбосховищем під час обстрілів.

Розмову Надії з онуком перервали раптові гучні вибухи неподалік. Надія одразу побігла у підвал. «Слава Богу, я згадала взяти маленьку сумку з документами», — каже Надія. З підвалу вона почула ще два вибухи, і стіни підвалу затремтіли. Побоюючись за свою безпеку, Надія сиділа в підвалі, поки вибухи не стихли.

«Надія, ти жива?» — покликав голос згори. Двері підвалу зі скрипом відчинилися, і Надія побачила на порозі стурбоване обличчя сусідки. «Так», — відповіла Надія, повільно підводячись і піднімаючись сходами. Над землею Надія побачила, що наробили вибухи. Вогонь знищив більшу частину її будинку, але не можна було гаяти часу, Надія все ще була в небезпеці, тому вона побігла в своєму легкому вбранні крізь завали, щоб сховатися в будинку свого сусіда.

Надія стоїть біля руїн свого будинку. Фото: УВКБ ООН/Вікторія АндрієвськаПеріод після втрати дому був для Надії важким. Вона зупинялася в кількох місцях, у друзів чи родичів. Вона намагалася продовжувати активну діяльність і була волонтером у районі, який був звільнений, і де місцеві жителі потребували гуманітарної допомоги. Близько місяця вона готувала теплу їжу для переселенців, які втратили домівки.

Через кілька місяців Надія захотіла повернутися додому. «Я не можу вам описати, як мені не вистачало відчуття перебування вдома. Тут є все, що я люблю, і що мені потрібно. Ця земля і ця громада – мій дім, і іншого мені не потрібно», – сказала Надія.  «Крім того, у мене дуже боліла спина і здоров’я погіршилося внаслідок перебування в підвалі.  Мені потрібен був простір, де я могла би відпочити та зцілитися».

У вересні Надії зателефонував голова місцевої громади з гарною новиною. Їй запропонували новий дім — модульний будинок, подарований Королівством Данія через житлову програму УВКБ ООН. Модульний будинок, який планувалося звести поруч з її будинком, був тимчасовим рішенням, поки її дім не буде відбудовано. «Я була дуже рада почути цю новину!» – сказала Надія. «Після цього дзвінка будівництво тривало лише кілька тижнів, так швидко! Бачите, я вибрала, щоб мій дім був поруч із моїми квітами, щоб я могла бути поруч з ними», – радісно каже вона.

Будинок Надії ще потрібно відновлювати, але цієї зими вона буде в теплі та безпеці у своєму новому домі, який обладнаний усіма необхідними меблями та технікою: ліжком, столом, шафою, холодильником, бойлером, душовою кабіною та плитою для приготування теплих страв.

 

На другому кінці села ще одна родина святкує новосілля.

38-річна Оксана, мати двох дітей – 10-річного Іллі та 5-річної Надійки, живе з чоловіком і матір’ю. Надія, яка працювала в місцевому центрі матеріально-технічного забезпечення, втратила роботу перед початком війни, а незабаром після цього її дім був зруйнований під час обстрілу.

Родини на той час не було в селі, оскільки вони переїхали на два місяці на захід України в пошуках безпечного місця. Коли вони повернулися, їхнє подвір’я було засипане щебенем та пилом.  «На місці купи цегли тут була наша спальня і наша кухня, – показує Оксана. – Нам знадобилося ціле літо, щоб прибрати подвір’я».

«А тут була кімната нашої доньки», — продовжує вона, показуючи запорошену стіну, де все ще можна розрізнити зображення помаранчевого жирафа, що гуляє серед квітів і трави.

«Моя донька все ще боїться літаків. Вона пам’ятає, як військові літаки літали над нашим будинком і вибухи, які лунали в нашому районі в перші дні війни», – розповідає вона.

Оскільки зима не за горами, родині терміново знадобилося житло на холодні місяці. Нещодавно вони зареєструвались у житловій програмі УВКБ ООН і отримали два модульних будинки.

«Будівництво пройшло дуже швидко, воно тривало півтора тижні», – каже Оксана.  «Дітям дуже подобається спати на двоярусному ліжку. Для нас це досить незвично, але ми сподіваємося, що цієї зими нам тут буде тепло», – каже вона.

Спільно з Польською гуманітарною акцією УВКБ ООН збудувало перші чотири будинки в селі Бузова (Бучанський район). Програма поширюється на Київську та Чернігівську області, де внаслідок бойових дій тисячі людей залишилися без домівок. Загалом поряд з пошкодженими будинками буде зібрано 95 модульних будинків для сімей. Це означає, що ці сім’ї можуть залишатися в межах своїх громад.

Потреби в Україні величезні, особливо з початком зими, і це вимагає колективної відповіді всього суспільства під керівництвом уряду та при підтримці влади, фінансових установ і країн-донорів, приватного сектору, громадянського суспільства та гуманітарних організацій. Модульні будинки, щедро надані Данією, є одним із вкладів УВКБ ООН у колективну відповідь на вплив війни на життя та домівки людей.

В цілому УВКБ ООН має на меті відремонтувати та утеплити 8000 будинків за допомогою своєї програми, яка забезпечить ремонт легкої та середньої складності, створить або покращить 14 400 спальних місць в центрах компактного проживання для тих ВПО, які не можуть повернутися додому, і не мають засобів, щоб забезпечити себе житлом. Близько 337 000 людей отримають грошову допомогу для покриття збільшених витрат, пов’язаних із зимовим періодом, а 567 000 людей отримають предмети першої необхідності, такі як термоковдри, термоси та обігрівачі. Загалом УВКБ ООН має на меті охопити понад 900 000 уразливих осіб в рамках програми для зимового періоду, щоб підтримати зусилля уряду.

На сьогодні УВКБ ООН допомогло понад 2,4 мільйонам людей, які були переміщені або постраждали від війни. Але потреби залишаються значними, і для надання допомоги народу України в майбутньому буде необхідна подальша гуманітарна підтримка та прийняття середньо- та довгострокових рішень.

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter