Сьогодні, коли міжнародне співтовариство відзначає 60-ту річницю прийняття Конвенції ООН про скорочення безгромадянства 1961 року, УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців, наголошує, що забезпечення права на громадянство та викорінення безгромадянства є досяжними і актуальними, як ніколи.
«Нові глобальні виклики, такі як COVID-19 та наслідки зміни клімату, на додаток до вже існуючих, таких як зростання вимушеного переміщення, демонструють, наскільки важливим є право на громадянство. Кожен повинен бути врахованим і побаченим своєю країною та урядом, а також включеним у відповідні програми допомоги», – сказав Філіппо Гранді, Верховний комісар ООН у справах біженців.
«Наявність громадянства і захист уряду, який забезпечує громадянство, може рятувати життя, особливо в часи кризи, чи то вакцинація, евакуація або забезпечення соціальної безпеки»,- додав пан Гранді.
Люди без громадянства можуть «залишитися за бортом» під час конфліктних ситуацій та ситуацій, пов’язаних з переміщенням населення, оскільки їм не вистачає захисту будь-якого уряду, або вони не мають доказів своєї правосуб’єктності, або того й іншого. Вони також ризикують бути виключеними з доступу до щеплень проти COVID-19, коли країни реалізують плани боротьби з пандемією. Подібним чином спільноти без громадянства навряд чи будуть включені до соціально-економічних пакетів допомоги, які мають на меті зменшити вплив пандемії на доступ до засобів до існування. Більш того, із погіршенням зміни клімату люди без громадянства ризикують бути виключеними зі спроб уряду щодо пом’якшення наслідків екстремальних погодних явищ.
У більш широкому плані безгромадянство може означати відсутність доступу до освіти, медичної допомоги або легального працевлаштування. Безгромадянство може перешкоджати свободі пересування, можливості купувати майно, голосувати, відкривати рахунки в банках або навіть одружуватися. Відомо, що у всьому світі 4,2 мільйона осіб є особами без громадянства. Однак справжня кількість осіб, яких жодна країна не визнає громадянами, ймовірно, буде набагато більшою, враховуючи прогалини у зборі даних.
Конвенція 1961 року є ключовим міжнародним договором, призначеним для запобігання та скорочення безгромадянства. Якщо вона буде застосовуватися всіма державами, це допоможе забезпечити, щоб жодна дитина не народжувалася без громадянства – в кінцевому підсумку сприяючи викоріненню безгромадянства з плином часу.
Станом на кінець серпня 2021 року 77 держав приєдналися до Конвенції 1961 року, більшість з яких зробили це в останнє десятиріччя. З 2010 року 40 країн оформили своє зобов’язання скорочувати безгромадянство, ставши сторонами Конвенції. Останніми країнами були Ісландія та Того.
Відомо, що за той же період понад 800 000 осіб без громадянства підтвердили своє громадянство та вирішили питання безгромадянства.
«У цей ювілейний рік УВКБ ООН закликає всі держави, які цього ще не зробили, приєднатися до Конвенції 1961 року про скорочення безгромадянства, включити гарантії Конвенції до своїх законів про громадянство та гарантувати право кожної людини на громадянство», – зазначив пан Гранді.
Приєднання до Конвенції 1961 року є одним із 10 пунктів Глобального плану дій з подолання безгромадянства. План забезпечує основи для досягнення державами цілей кампанії #IBelong, яка була розпочата УВКБ ООН та його партнерами у 2014 році для викорінення безгромадянства протягом 10 років.
КІНЕЦЬ
Додаткові ресурси:
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
