Конвенція про статус біженців 1951 року: 70 років життєво необхідного захисту вимушено переміщених осіб

Женева/Київ, 28 липня 2021 року

Сьогодні відзначається 70-та річниця Конвенції про статус біженців 1951 року – ключового міжнародного договору. УВКБ ООН, Агентство ООН у справах біженців, заявляє, що цей документ за своїм духом та основними принципами є актуальним сьогодні, як ніколи.

«Конвенція продовжує захищати права біженців по всьому світу», – зазначив Філіппо Гранді, Верховний комісар ООН у справах біженців. «Завдяки Конвенції врятовано мільйони життів. Сімдесят років минуло відтоді, як документ був складений, отож важливо, щоб міжнародне співтовариство захищало його принципи».

Він висловив тривогу з приводу нещодавніх спроб деяких урядів знехтувати чи обійти принципи Конвенції, починаючи від видворення та недопуск біженців і шукачів притулку на сухопутних та морських кордонах, до пропозицій щодо примусової передачі їх у треті держави без належних гарантій безпеки.

Говорячи про 70 років до дня, коли Конвенція 1951 року про статус біженців була представлена державам для підписання, Гранді сказав, що цей договір є вирішальною складовою міжнародного права в галузі прав людини і залишається таким же актуальним зараз, як і тоді, коли він був розроблений та погоджений”.

“Мова Конвенції чітко артикулює права біженців і залишається застосовною в контексті сучасних та безпрецедентних викликів і надзвичайних ситуацій, таких як пандемія COVID-19”, – сказав Гранді.

І Конвенція про статус біженців 1951 року, і нещодавній Глобальний договір про біженців вимагають міжнародної співпраці з метою пошуку ряду рішень для біженців.

Гранді наголосив на необхідності дотримання міжнародним співтовариством ключових принципів захисту біженців, викладених у Конвенції, включаючи право того, хто втікає від переслідування, не бути повернутим на шлях шкоди чи небезпеки.

70-та річниця Конвенції про статус біженців відзначається лише через кілька місяців після того, як УВКБ ООН саме відзначило сім десятиліть своєї роботи як міжнародної організації з покладеної на неї мандатом захисту вимушено переміщених осіб.

КІНЕЦЬ

Примітки для редакторів:

Після жахів Другої світової війни,14 грудня 1950 року, Організація Об’єднаних Націй опублікувала Статут УВКБ ООН, де викладались умови його діяльності та доручалось уповноваженим представникам 26 держав зустрітися в Женеві для доопрацювання тексту Конвенції, що вони й зробили у липні 1951 року.
УВКБ ООН є гарантом Конвенції 1951 р., з унікальним мандатом згідно міжнародного права контролювати її застосування та співпрацювати з державами щодо захисту біженців та пошуку довготривалих рішень.
Конвенція та Протокол 1967 р., які розширили перелік тих, хто потребує міжнародного захисту, чітко визначають, хто є біженцем, і який вид захисту, іншої допомоги та соціальних прав вони мають право отримувати.Ці інструменти-близнюки залишаються ключовими у захисті біженців сьогодні і надихнули на прийняття численних регіональних угод та законів, такі як Конвенція ОАЕ про біженців 1969 р. в Африці, Картахенська декларація 1984 р. в Латинській Америці та Загальноєвропейська система притулку в ЄС.
УВКБ ООН закликає всі держави забезпечити реалізацію принципів законодавства про біженців, включаючи Конвенцію 1951 року, шляхом прийняття законодавства, створення установ та застосування практик, що відображають його положення.Агентство ООН у справах біженців заохочує країни, які не є договірними державами, приєднатися до Конвенції – як це дійсно продовжують робити, причому останньою країною, яка її підписала, був Південний Судан у 2018 році.
Принципи Конвенції були підтверджені у грудні 2018 року Глобальним договором про біженців – проектом більш передбачуваного та справедливого розподілу відповідальності. І Конвенція, і Договір визнають, що стійкого вирішення ситуації з біженцями неможливо досягти без міжнародної співпраці.
У 2002 році Україна повністю інтегрувалась до міжнародного режиму захисту біженців, дотримуючись Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року. На початок 2021 року, в Україні проживало 2172 біженців та 2430 шукачів притулку. Україна пропонує як статус біженця, так і додатковий захист тим, хто втік від переслідувань, загального насильства та конфліктів у своїх країнах. Біженці і шукачі захисту проживають, в основному, у містах із найбільшою концентрацією в Києві, Одесі та Харкові, і меншою мірою у Львівській та Закарпатській областях. Біженці та шукачі притулку в Україні приїжджають із понад 60 різних країн, причому більшість походить з Афганістану (біженці – 38%; шукачі притулку – 25%), Сирії (біженці – 24%; шукачі притулку – 7%), Російська Федерація (біженці – 6%; шукачі притулку – 9%) та Сомалі (біженці – 4%, шукачі притулку – 5%).

Щоб прочитати більше про Конвенцію про статус біженців 1951 року, натисніть тут.

Щоб дізнатись більше про Глобальний договір про біженців, натисніть тут.

Щоб переглянути матеріали з архіву УВКБ ООН у справах біженців, перейдіть за цим посиланням (можливо, вам знадобиться зареєструватися, щоб увійти).

***

За детальнішою інформацією звертайтесь до Вікторії Андрієвської, Радниці з питань публічної інформації, УВКБ ООН Представництво в Україні: +380 50 413 8404, [email protected]

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter