Інтерв’ю з новою представницею УВКБ ООН Кароліною Ліндхольм Біллінг через два місяці після її прибуття в Україну.
Радниця УВКБ ООН з питань громадської інформації Вікторія Андрієвська (В.А.) поспілкувалась з представницею УВКБ ООН Кароліною Ліндхольм Біллінг (К.Л.Б.) через два місяці після її прибуття в Україну.
В.А.: Минуло 2 місяці з того часу, як ви прибули до Києва з Лівану, де ви працювали останні 4,5 роки. Як ви провели свої перші місяці в Україні?
К.Л.Б.: Я провела їх, зустрічаючись з людьми, слухаючи та навчаючись. Я вже двічі була у районі конфлікту на сході України загалом протягом 2,5 тижнів, щоб зустрітися з внутрішньо переміщеними та постраждалими від конфлікту людьми, що проживають уздовж лінії розмежування, як в зонах, контрольованих урядом, так і на непідконтрольних уряду територіях.
УВКБ ООН є неполітичною, неупередженою оперативною гуманітарною організацією, яка базує нашу адвокацію та програми на доказах, зібраних в результаті консультацій з людьми, що постраждали внаслідок конфліктів чи переслідувань, та інших зацікавлених сторін у громаді. Тому для мене пріоритетом є зустріч із якомога більшою кількістю людей, щоби побачити умови життя та зрозуміти їх можливості та потреби, щоб переконатись, що УВКБ ООН зосереджує свої програми на найбільших потребах людей, а також розробляє та впроваджує їх у спосіб нарощування спроможності громад та стійкості людей.
В.А.: З ким саме Ви зустрічалися, і якою є ситуація цих людей?
К.Л.Б.: Більшість людей, з якими я зустрілась, є пенсіонерами, багато хто живе поодинці, оскільки члени родини померли або переїхали в інші частини України через конфлікт. Вони показали мені свої будинки, пошкоджені обстрілами, і пояснили, як вони роками жили без даху, вікон або стін, лише в одній невеликій кімнаті будинку, під час спекотного літа та морозних зим, поки їм не допомогли з ремонтом помешкання. Вони висловили величезну вдячність за ремонт, здійснений за допомогою наших програм, і яскраво описали, як дах або вікна забезпечують не тільки захист від стихії, а й захист від психічних розладів і як відновлення їх будинків допомагає їм зцілитись від травм, спричинених конфліктом.
У таких селах, як Авдіївка, Бердянське, Чермалик, Маріїнка, Маріуполь та Слов’янськ, я зустрілась з представниками місцевої влади та громадянського суспільства, які говорили, як вони працюють над розвитком соціальних, правових, культурних та громадських служб підтримки з метою допомогти населенню отримати доступ до своїх прав, відновити зв’язки та оговтатися від наслідків конфлікту. Вони показали мені, як підтримка УВКБ ООН послужила введенням у програму, яка зараз працює і є стійкою завдяки місцевим можливостям. Я вважаю це дуже обнадійливим і спонукальним, оскільки УВКБ ООН завжди прагне спрямувати нашу підтримку таким чином, щоб створити стійкість місцевих громад.
Протягом перших двох місяців я також зустрічався з шукачами притулку та біженцями, щоб почути про їхній досвід пошуку притулку в Україні. Усі вони висловлюють думку про те, як хотіли б швидко прийняти рішення про клопотання про надання притулку, щоб вони могли відновити певну стабільність та впевненість, необхідну для того, щоб зосередити власну енергію на побудові життя в цій новій країні та сприянні громаді, як повноправні члени.
В.А.: На основі ваших розмов з людьми, які їхні найбільші потреби на даний момент?
К.Л.Б.: Одним з головних пріоритетів, про який згадують люди, є можливість зустрітися зі своїми близькими, які живуть по обидва боки лінії контакту. Оскільки більшість контрольно-пропускних пунктів виїзду були закриті через COVID-19, багато пенсіонерів не можуть бачити своїх дітей та онуків більше року або відкликати свої пенсії.
УВКБ ООН високо оцінює кроки, здійснені урядом України для полегшення пересування, наприклад, скасувавши вимоги про самоізоляцію після перетину КПВВ, та виступає за їх відкриття для всіх цивільних осіб.
Іншим ключовим пріоритетом, який висловлюють люди, що живуть в Донецькій та Луганській областях, є ремонт пошкоджених будинків та індивідуальна допомога, яка допомагає задовольнити конкретні потреби в захисті, наприклад, через інвалідність, спричинену конфліктом. Одна жінка, яку я зустріла на непідконтрольній території в Донецькій області, сказала що “УВКБ ООН надала мені можливість бачити знову”, коли вона показала мені свої нові вікна.
Незважаючи на те, що підтримка, яку ми можемо надати, є помірною порівняно із загальними потребами, я дуже пишаюся тим, що стала частиною гуманітарної місії та відданої команди, яка щодня працює на місцях, підтримуючи людей.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
