Вимушено переміщені особи та люди, які постраждали від конфлікту на сході України відстоюють свої права завдяки підтримці Європейського Союзу

Конфлікти породжують багато невидимих проблем. Це не лише вибухи та постріли, зруйновані будівлі та заміновані поля, поранені люди та втрачені життя. Це також невидимі оку юридичні тонкощі та перипетії, які теж мають неабиякий і часто визначальний вплив на людські долі.

В 2014 році Україна зіштовхнулася з небаченим раніше масштабом внутрішнього переміщення. Держава мала швидко регулювати ці процеси, тому в країні з’являлися нові закони та постанови, що окреслювали нові реалії життя переселенців. Проте людям було непросто розібратися у цих правилах без професійної юридичної підтримки. Завдяки підтримці Європейського Союзу та інших донорів, Агентство ООН у справах біженців та його партнерські організації «Десяте квітня» та «Право на захист» допомагають внутрішньо переміщеним особам у захисті своїх прав.

Ці сім портретів – це сім історій про те, якими різноманітними бувають юридичні проблеми, з якими зіштовхуються переселенці. Це також історії про те, як люди боролися та відстояли свої права. І, нарешті, це історії про працю юристів, яка змінює життя людей і дарує надію на гідне краще майбутнє.

Февзі, Одеса

Відстояв права своїх дітей на українське громадянство та соціальні виплати для дітей ВПО.

Севастополець Февзі, майстер спорту міжнародного класу та чемпіон Європи з греко-римської боротьби, ще з початку окупації Криму переїхав з родиною до Києва. Там він швидко адаптувався, адже в столиці на нього чекала збірна України та спортивні звершення. З часом Февзі з дружиною зрозуміли, що їм, кримчанам, столичний клімат не до душі і вирішили оселитися в сонячній Одесі.

Як і в багатьох переселенців, в родини Февзі виникали юридичні питання, зокрема і з оформленням українського громадянства новонародженому малюку та соціальних виплат ВПО для старшої дитини. Тому вони звернулися до громадської організації «Десяте квітня», завдяки чому вдалося не лише вирішити особисті юридичні питання, а й відкрити нову сторінку в житті Февзі.

Надихнувшись громадською ініціативою та енергійністю працівників «Десятого квітня», в 2020 році Февзі започаткував і очолив громадську організацію «Кримські татари Одещини». Ця організація, яку також підтримало УВКБ ООН, стала культурним центром кримськотатарської громади області: там можна вивчати кримськотатарську мову й традиції, відвідувати різноманітні заходи та спілкуватися за справжньою духмяною кримськотатарською кавою.

Ірина, Одеса

Відстояла своє право на отримання закордонного паспорту.

Переїхавши з Луганська до Одеси, Ірина створила дитячий будинок сімейного типу. Жінка зараз виховує 7-ох хлопців, наймолодшому – 12, а найстаршому – 18 років.

Ще на початку конфлікту Ірина з двома синами покинула Луганськ, де залишила власний бізнес та житло. Педагог за фахом, Ірина зараз всі сили та любов віддає вихованню хлопчаків. Про своє рішення заснувати дитячий будинок сімейного типу жартує: «Я ще сповнена сил, тому мою бурхливу енергію потрібно було кудись задіювати. Чому б не зробити хорошу справу: створити нову сім’ю і допомогти цим дітям?».

Закордонний паспорт був вкрай необхідний Ірині, адже вона їхала за кордон лікувати сина. У хлопчика є інвалідність, і йому була потрібна термінова допомога, однак на заваді стояло невирішене питання з отриманням паспорту жінки. Завдяки наполегливості Ірини та вчасній юридичній допомозі юристів НУО «Десяте квітня», жінка з сином змогли поїхати на лікування.

Олена, Херсон.

Відстояла своє право на отримання довідки ВПО, соціального житла та адресної грошової допомоги.

Луганчанка Олена й гадки не мала, що колись так раптово покине рідне місто, адже тут вона мала і своє житло, і роботу, але конфлікт все змінив. Жінка змушена була все полишити і переїхати. Проте Олена не втрачала сили духу: на новому місці також можна будувати життя, тільки б було здоров’я. Однак, у Олени раптом виявили важку хворобу, через яку жінка отримала інвалідність. Працювати Олена вже не змогла.

Довідки ВПО, від якої залежала можливість отримання адресної соціальної допомоги, жінка не мала. Разом з правозахисниками вона відстояла своє право на цей документ і, врешті-решт, отримала соціальне житло та адресну допомогу завдяки професіоналізму та рішучості юристів. Зараз Олена мужньо бореться із хворобою та вірить: «Після дощу буде райдуга, головне – вірити в добро».

 

Азіз, Одеса.

Відстояв своє право на отримання довідки ВПО.

Досі відстоює своє право на отримання соціального житла.

Рятуючись від конфлікту у Сирії, Азіз приїхав до України. Тут він отримав статус біженця та мешкав у Луганську, аж допоки не почався новий конфлікт, цього разу на Донбасі. Так він став не лише біженцем, а ще і переселенцем. «Я раніше й уявити не міг, що на долю однієї людини може випасти аж дві війни, поки сам це не пережив. Але життя продовжується, і я радію кожному дню», – розповідає чоловік.

Не маючи довідки ВПО, яка є ключовою для отримання адресної виплати соціальної допомоги, Азіз, самотня людина з інвалідністю, ледь не опинився на вулиці. За підтримки правозахисників він отримав цей документ, а невдовзі також зміг отримати громадянство України.

Однак боротьба Азіза за свої права продовжується. Разом з юристами чоловік зараз відстоює своє право на отримання соціального житла. Азіз сподівається, що позитивне вирішення його питання стане поштовхом для надання соціального житла й іншим переселенцям, які цього потребують.

 

Михайло, Костянтинівка, Донецька область.

Відстояв своє право на отримання паспорту громадянина України.

Досі відстоює своє право на оформлення групи інвалідності.

Михайло довгий час жив без документів, маючи лише пошкоджений паспорт Радянського Союзу. Самостійно відновити документи у чоловіка не виходило. Три роки тому це стало життєво важливим після отримання серйозної травми в ДТП. Чоловік не міг отримати навіть необхідного лікування та ризикував залишитися без ноги.

За допомогою адвокатів БФ «Право на Захист», він зміг оформити запити в усі потрібні інстанції та підтвердити свою особистість. «Після отримання паспорту, у мене почалося інше життя, з’явилась надія на майбутнє», – ділиться Михайло. Зараз чоловік продовжує боротися за свої права: він хоче отримати групу інвалідності, що допоможе йому користуватися усіма передбаченими пільгами, та шукає кошти на операцію на нозі.

 

Віра, Бахмут, Донецька область.

Відстоює своє право на отримання боргу за комунальні послуги від військових за проживання в її будинку.

Жінка прожила все своє свідоме життя в невеличкому смт біля лінії розмежування в Донецькій області. Після початку бойових дій перебувати там було небезпечно, тож вона добровільно віддала свій будинок українським військовим для тимчасового проживання, а сама переїхала жити в Бахмут до дочки.

Після чергової ротації, виявилось, що мешканці залишили борг за електроенергію, який жінка не могла сплатити самостійно, а сама будівля і меблі були пошкоджені внаслідок обстрілів. Але під час складання акту обстеження технічного стану будинку, її дім помилково визнали як придатний для життя, тож жінка не змогла отримати компенсацію для належного ремонту.

«Я дуже хочу повернутися в рідний дім, де би був затишок та тепло», – каже Віра Володимирівна.

Зараз на жінку чекає велика робота з оформлення повторних актів обстеження житла, що дозволило б Вірі в майбутньому отримати грошову компенсацію.

Наталя, с. Клинове, Донецька область

Відстояла своє право на отримання паспорту громадянки України.

Наталя проживає недалеко від лінії розмежування та має проблеми із опорно-руховим апаратом. Разом з донькою утримують невелике домашнє господарство і город. Вчасно не оформила український паспорт замість радянського, через що не могла отримувати пенсійні виплати.

Самотужки дістатися до Державної міграційної служби не мала можливості, та і не мала уяви куди звертатися, як отримати талон до електронної черги та заповнити заяви? Літня жінка опинилась у скрутному становищі, не маючі грошової підтримки від держави, пенсійних виплат та соціального захисту. «З 2020-го року мене супроводжували адвокати БФ «Право на Захист» під час візитів в ДМС, допомагали найняти машину, зібрати свідків та усі необхідні документи. Я не уявляю, як самостійно я б змогла пройти весь цей складний процес», – з вдячністю розповідає Наталя.

Нарешті жінка змогла отримати український паспорт і вже через кілька місяців отримає першу пенсію.

 

Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter