Восьмий рік поспіль люди похилого віку продовжують нести на своїх плечах тягар збройного конфлікту на сході України
Володимир Євдокимов* (71) – один із приблизно півмільйона людей, які займалися ліквідацією наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Але трагічні події прийшли в його життя знову в 2014 році, коли на сході України загострився збройний конфлікт.
«Обстріли тривали день і ніч. Жодна будівля в нашому селі не залишилася неушкодженою. Ховаючись від обстрілів, ми провели більшість днів 2014 та 2015 років у підвалі нашого будинку, – згадує Володимир перші кілька років збройного конфлікту. – Багато хто злякався та поїхав звідси. Сьогодні в селі залишилось лише близько 38 літніх людей”.
Володимир та його дружина вирішили залишитися в селі Опитне, хоча воно і розташоване за кілька кілометрів від лінії розмежування. “Куди б ми поїхали? Наш будинок і всі наші речі тут. Ми не хочемо звідси їхати”, – говорить Володимир. Завдяки коштам, отриманим від Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у співпраці з Норвежською радою у справах біженців, сім’я змогла відбудувати свій будинок кілька років тому.
У селі немає централізованого водопостачання, електрики та опалення. Магазини та медичні установи не працюють, і, щоб поповнити запаси їжі та ліків, людям потрібно проїхати шість кілометрів до села Авдіївка грунтовою дорогою, на якій можуть траплятися міни. Швидка допомога не приїжджає в Опитне.
“Це руйнування нагадує мені Чорнобиль. Це дуже схоже відчуття чогось страшного. Вулиці порожні, а територія занепадає. Безнадія зростає з кожним днем», – каже Володимир.
35 років тому він провів сорок днів у Чорнобилі, ремонтуючи транспортні засоби, щоб забезпечити своєчасне перевезення людей та вантажів, що було важливо для аварійних робіт на реакторі. Гараж знаходився приблизно в 800 метрах від атомної станції.
«Коли ми прибули до зони Чорнобильської катастрофи, там було дуже тихо, люди вже поїхали – було евакуйовано близько ста тисяч людей. По околицях бігали покинуті тварини – коти, собаки, гуси, кури, качки… Пам’ятаю, на гілках висіли яблука – великі, червоні, але вони були забруднені радіацією”, – згадує Володимир.
Через 10 років після подій Володимир зазнав серцевого нападу. Через 5 років – черговий інфаркт. Але лікарі не виявили зв’язку між хворобою та зараженням радіацією, тому Володимир продовжував отримувати дуже малі соціальні виплати як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Пенсія Володимира з усіма надбавками становить близько 100 доларів США на місяць. Більшу частину цієї суми він витрачає на ліки.
«Міжнародні та місцеві громадські організації нам дуже допомагають, – каже Володимир, – «People in Need» приносять питну воду двічі на місяць. Гуманітарна місія “Проліска” та УВКБ ООН неодноразово надають набори їжі та засоби гігієни. У нас також є кілька курей, яких привезли представники Червоного Хреста. За будинком ми облаштували город – садимо картоплю, моркву, цибулю, кабачки, помідори, огірки, хоча займатися садівництвом стає все складніше», – говорить Володимир.
“На жаль, здоров’я Володимира погіршується. Його дружина отримала важку травму ноги в 2019 році. З кожним роком Володимиру та дружині стає все складніше справлятися з домашніми справами, – пояснює Надія Шостак з громадської організації “Проліска”, – Ми допомагаємо як тільки можемо, возимо Володимира до лікарів, бо найближчий медичний заклад знаходиться за 40 кілометрів”.
У січні 2021 року Володимир та його дружина відсвяткували 50-річчя подружнього життя. «Цього року це було сумне свято, – каже Володимир. – Ми згадували, яким було наше життя до конфлікту, обговорювали спогади про своїх родичів та друзів, яких не бачили роками. Все, що ми хочемо, – щоб конфлікт припинився, щоб ми могли зустрітися з ними знову”.
Огляд гуманітарних потреб (2021) показує, що люди похилого віку, люди з інвалідністю, становлять значну частину людей, які потребують гуманітарної допомоги та потребують особливої уваги та турботи. Понад півмільйона людей проживають у районах, які постраждали від наслідків збройного конфлікту. Вони продовжують жити під регулярними обстрілами через лінію розмежування, тоді як ще два мільйони зазнають шкоди від наземних мін та вибухонебезпечних залишків війни.
УВКБ ООН дуже вдячне за щедру підтримку донорів, які роблять можливим допомогу та захист таких людей, як Володимир.
*Імена були змінені з метою конфіденційності.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
