Через пандемію COVID-19 багато шукачів притулку та біженців в Україні опинились у скрутному становищі.
Елмі Мухаммед (чоловік) та Ісаак Шамсо Хасан (дружина), 36 та 33 роки відповідно, виховують шестеро дітей. Вони пройшли довгий шлях, рятуючись від небезпеки у Сомалі; спочатку переховуючись в Саудівській Аравії, потім в Росії, а з 2018 році – в Україні. Їхня шоста дитина народилася в Києві.
Два роки тому сім’я подала заявку на отримання статусу біженців в Україні, але дотепер не отримала його. Згідно з українським законодавством, це означає, що родина не отримує соціальної або медичної підтримки від уряду. Не маючи також можливості працевлаштуватись та щось заробити, їм надзвичайно складно виживати.
Агентство ООН у справах біженців та його партнери – громадські організації “Рокада” та “Право на захист” допомагають родині оплатити оренду квартири та комунальні платежі, необхідні продукти харчування та юридичні консультації. Цієї зими потреби сім’ї зросли, оскільки вони стикаються з більшими викликами через низьку температуру та пандемію COVID-19.
«Зима в Сомалі дуже тепла, приблизно від 15 ° C до 17 ° C. До того, як приїхати в Україну, я бачив сніг лише на фотографіях та по телевізору. Коли я побачив його вперше на власні очі, я подумав, що це дуже красиво. І в той же час дуже небезпечно. Протягом нашої першої зими в Києві всі мої діти хворіли на бронхіт, застуду та грип», – каже Ельмі.
Елмі Мухаммед та Ісаак Шамсо орендують невелику двокімнатну квартиру з крихітною кухнею (загальною площею близько 40 квадратних метрів), яку щовечора перетворюють у велику спальню з матрацами та розкладеними диванами. Дитячий одяг лежить та висить скрізь. Я бачу, що Ісаак відчайдушно намагалася зробити стіни теплішими та приємнішими, повісивши на них великі шматки різнокольорової тканини.
“Коли температура знижується, у нашій квартирі стає дуже холодно, бо вікна недостатньо утеплені. Крім того, підлога стає холодною, це дуже погано, оскільки половина дітей сплять на матрацах на підлозі», – розповідає жінка.
«Пандемія COVID для нас дуже важка. Ми просто застрягли в нашій маленькій квартирі. Діти не можуть ходити до дитячого садка та до школи, а нам, дорослим, потрібно багато часу, щоб доглядати за ними», – кажуть батьки.
Через спалах COVID-19 багато шукачів притулку та біженців в Україні опинились у вразливій ситуації через відсутність кола підтримки та джерел доходу. Також були втрачені робочі місця в неформальному секторі, й вони не відновились навіть після карантину.
У травні 2020 року УВКБ ООН в Україні надало фінансову допомогу у вигляді одноразової термінової грошової допомоги COVID-19 для покриття нагальних потреб вразливих сімей, а також тим, хто повідомив, що карантин серйозно вплинув на їхні засоби до існування. Однак ця підтримка у травні лише частково вирішила проблему.
“Ми моніторили ситуацію і дізналися, що COVID-19 продовжує викликати додаткові потреби. Більшість респондентів хвилювались щодо своїх майбутніх потреб, якщо локдаун продовжиться, особливо щодо покриття оренди їхніх квартир. Більше того, багато респондентів визнали, що ціни на їжу зросли, і тому люди купували менше їжі та найдешевші товари», – сказав Юг Біссо, старший радник з питань захисту УВКБ ООН в Україні.
Уряд України запровадив нові обмеження для боротьби з коронавірусом на осінь та зиму 2020/2021 року. Це знову суттєво вплинуло на неформальний сектор праці, на який раніше покладались шукачі притулку та біженці. З огляду на це, УВКБ ООН вбачало нагальну необхідність надати допомогу, пов’язану із зимовим сезоном. Це такі потреби як теплий одяг, житло (оренда) і особливо опалення, оскільки комунальні платежі дуже високі й створюють фінансове навантаження на домогосподарства.
УВКБ ООН дуже вдячне донорам за підтримку під час пандемії COVID-19, зокрема США та Словаччині.
Фотографії: УВКБ ООН/Антон.Федоров
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
