Молодь змін: як молоді біженці та шукачі притулку допомагають громадам
Молодь змін: як молоді біженці та шукачі притулку допомагають громадам
Мабуть, найскладніший психологічний період у житті кожної людини – це етап дорослішання. Ще вчора тобі було 17, і ти безтурботно ходив до школи. Аж раптом сьогодні тобі 22 роки, і ти шукаєш роботу, намагаєшся зрозуміти, ким ти є і ким хочеш стати. Цей період є ще складнішим для біженців — хлопців і дівчат, які в одну мить опинилися у зовсім іншій країні, чужому для себе середовищі. Для них дитинство швидко закінчилося. Комусь вже з десяти років доводиться шукати підробіток, швидко вчити чужу мову та допомагати батькам із перекладом і адаптацією.
Мова вже не йде про поступову, м’яку інтеграцію у країні, до якої вони приїхали, бо хотіли цього. Це не студенти, які вступили в омріяний закордонний ВНЗ, і не бекпекери, що полюбляють шалені подорожі. Це люди, які просто хочуть безпечного життя для своїх родин.
У межах однієї з таких програм, група молодих біженців та шукачів притулку ініціювала проєкт Youth Integration Club (Молодіжний інтеграційний клуб). Його основна мета — допомога у соціальній інтеграції біженців, формування атмосфери толерантності, взаємоповаги та рівності. Проєкт виявився доволі успішним, і навіть здобув грант від Регіонального бюро УВКБ ООН у Європі.
Алі Турабі, який майже 11 років живе в Україні, є активним учасником цієї групи. За цей час він встиг вільно оволодіти українською мовою, а нині навчається у Національному авіаційному університеті за спеціальністю «Авіаційна та ракетно-космічна техніка».
«Декілька років тому я брав участь в програмі «Державотворець». За 10 днів інтенсивних лекцій та майстер класів я отримав неймовірний заряд мотивації і, головне, зрозумів, як можна зібрати команду, написати структуру організації та почати реалізовувати свої ідеї. Повернувшись додому, я відразу сів писати своє бачення, ролі усіх учасників та основні задачі, які будуть стояти перед нами. Зараз це більше як проєкт, але в майбутньому я б хотів зареєструвати ГО та розвинути її до такого рівня, щоб ми могли допомагати не тільки біженцям в Україні, але і в інших країнах», - розповідає Алі.
"Наша основна задача - підтримати тих, хто щойно приїхав і допомогти із їх соціальною інтеграцією."
За останній час команда активістів провела низку онлайн-лекцій для молоді, в яких розповідала про країни походження біженців. Це не тільки підвищувало обізнаність слухачів, а й слугувало платформою для міжкультурного обміну та розвитку більш розуміючого та толерантного суспільства. Також провели онлайн зустріч з дітками, які проживають у центрі соціально-психологічної реабілітації №1 м. Київ. За умов карантину зустрітися вживу було неможливо, проте діти з центру були раді навіть зустрічі онлайн, адже навіть у найталановитіших вихователів вичерпувалися ідеї як урізноманітнити життя своїх вихованців, а завдяки зустрічі можна було здійснити практично віртуальну подорож по світу, зокрема країнам походження біженців. Група активних біженців та шукачів притулку приєдналися до проведення курсів української мови, які організовує партнерська організація УВКБ ООН БФ «Рокада» та зібралися на толоку в Голосіївському парку. У планах: розмовні клуби, спільні кіноперегляди, кулінарні майстер-класи. У Молодіжному інтеграційному клубі наголошують — важливо залучати українську молодь.
Учасники заходів погоджуються, що проєкти, у яких беруть участь як біженці, так і українці, сприяють взаємній інтеграції людей.
«Я люблю спілкування, особливо з українцями. З ними я розширюю свій кругозір та розвиваюсь», - Федеріко, біженець із Киргизстану.
На початку грудня УВКБ ООН спільно з партнерською громадською організацією Благодійний фонд "Рокада" та Всеукраїнським молодіжним центром провели тренінг для Молодіжного інтеграційного клубу. Він допоміг молодим біженцям зміцнити свою команду, оцінити реалізацію проєкту та продумати майбутню діяльність.
«Коли я беру участь у діяльності цієї ініціативи, я почуваю себе дуже комфортно. Тут я можу бути собою, відкрито висловлювати свої думки, не бути засудженою за носіння хіджабу. Я вважаю, що успішна інтеграція – це коли тебе сприймають всерйоз, не намагаються змінити чи вплинути на твої думки. Ти є рівноправною частиною суспільства», - поділилася враженнями Мар’ям, біженка із Узбекистану.
Проблема упередженості, стереотипів та нетерпимості лишається однією з головних перешкод на шляху інтеграції біженців в українське суспільство. Люди бояться того, чого не розуміють або не знають. Частіше за все, їхня реакція негативна, а іноді й агресивна. А тому різноманітні заходи, які дозволяють людям різних культур, мов, рас, релігій та національностей спілкуватися між собою, переживати різні емоції та ділитися думками, є вкрай важливими для подолання проблем.
«На жаль, більшості молоді не вистачає підтримки та вказівок, необхідних для успішного подолання дискримінації та упереджень, щоб успішно інтегруватися, стати самостійним та реалізовувати свої мрії. Роль УВКБ ООН у цій ініціативі як доброго ангела охоронця, який супроводжує, підтримує, розвиває самостійність цих молодих людей, проте не нав’язує своє бачення, є прозорим. Ми поруч, коли необхідно підказати, надихнути чи допомогти з реалізацією ініціативи», - прокоментувала Маріанна Кіппа, Старша асистентка з питань захисту УВКБ ООН.
Є такий вислів: "Коли хочеш йти швидко - йди один. Коли хочеш йти далеко - йдіть разом". Для молоді, яка будує своє нове життя тут, в Україні, важливо бути в оточенні однодумців, які підтримують їх і мотивують не здаватися і досягати своїх мрій.