Щорічно 10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров’я, який проводиться для інформування суспільства про проблему розвитку психічних захворювань.
Цього року Всесвітній день припадає на той час, коли наше повсякденне життя значно змінилося у результаті пандемії COVID-19. Останні місяці принесли багато проблем людям: лікарям, які надають допомогу в складних обставинах, студентам, які адаптуються до занять із дому, людям, які втратили роботу або чий дохід значно зменшився, величезній кількості людей, які опинилися в бідності або в умовах нестабільної гуманітарної ситуації.
З огляду на минулий досвід надзвичайних ситуацій, очікується, що потреба в психіатричній і психосоціальній підтримці істотно зросте в найближчі місяці і роки. Інвестиції в програми охорони психічного здоров’я на національному та міжнародному рівнях, які вже багато років страждали від хронічного недофінансування, зараз важливіші, ніж будь-коли. Ось чому мета кампанії Всесвітнього дня психічного здоров’я у цьому році – збільшити інвестиції в психічне здоров’я.
А чи можна самостійно захистити себе від депресії і тривожних станів? Ми обговорили це з керівником програми психологічної допомоги Громадської організації «Проліска». Ольга впевнена, що наявність базових навичок психологічної самодопомоги збереже психічне здоров’я в умовах пандемії коронавірусу.
Питання: Ольга, дякую, що погодилися дати інтерв’ю. На думку ВООЗ, період пандемії характерний підвищенням тривожних станів і депресій. Чи це правда?
Ольга Климовська: Дійсно, ми спостерігаємо, що багато людей відчувають тривогу, страждають від депресивних станів. Це природньо, коли ситуація невизначена або загрозлива, коли не знаєш, чого очікувати. Але якщо людина володіє навичками, які допомагають справлятися із складними ситуаціями, їй набагато легше пройти цей період.
Питання: Як можна здобути такі навички? Чи є перші кроки, які необхідно зробити, коли починаєш відчувати себе погано?
Ольга Климовська: Взагалі, головне завдання психолога – дати людині такі дієві інструменти та навички, які допоможуть їй самостійно справлятися з ситуацією. Є п’ять кроків, які можна і варто зробити самостійно.
Крок перший: нормалізуйте ваш режим дня. Дуже важливо висипатися, регулярно харчуватися, і дотримуватися гігієни. Але ж часто люди в стані стресу забувають робити елементарні речі і це ще більше погіршує ситуацію. Вони думають: «Головне для мене зараз вижити, а далі я вже повернуся до нормального режиму». Але, як не дивно, саме ці базові дії допомагають вижити. Прокиньтеся вранці, вмийтеся, почистіть зуби, сконцентруйте увагу на цих простих діях.
Друге. Порадуйте себе чимось протягом дня. Послухайте улюблену пісню, подивіться улюблений фільм, поговоріть з людиною, яка вас тішить. Навіть у найкритичнішій ситуації можна знайти п’ятнадцять хвилин, щоб порадувати себе чимось приємним.
Третій крок – спілкування. Необхідно знайти спосіб спілкуватися, нехай це буде навіть телефонне спілкування. Людині дуже важливо чути голос іншої людини. Не важливо, про що ви будете говорити. Навіть просте «Добрий день, як справи» допоможуть зняти напругу, пов’язану з відсутністю спілкування. Головне – уникати тих людей, які і є джерелом стресу.
Четверте: фільтруйте новини, які ви читаєте. Часто тривожний стан може бути викликано надмірним читанням новин і «накручуванням» себе. Поверніться до простих і стабільних речей. Прогуляйтеся, подихайте свіжим повітрям, «очистіть» ваше інформаційне поле, користуйтеся перевіреними джерелами інформації.
І п’яте: звертайтеся за допомогою, якщо це необхідно. Варто пам’ятати, що реакції на стрес індивідуальні, і ваша реакція – це нормальна реакція нормальної людини на ненормальні обставини. Будьте уважні до себе, піклуйтеся про себе. Якщо незважаючи на виконання попередніх рекомендацій, ваш стан не покращується, вам складно заснути, зосередитися, настрій не покращується, і особливо, якщо виникають думки заподіяти шкоду собі або іншим – вам варто звернутися до психолога і попросити про допомогу. Іноді достатньо кількох консультацій, щоб ваш стан істотно покращився.
Питання: Якщо людина прийняла рішення звернутися за допомогою. Як їй знайти психолога?
Ольга Климовська: Є цілий ряд організацій, в які можна звернутися. Так, психологи організації «Проліска» надають допомогу найбільш уразливим людям – тим, хто живе неподалік від «лінії розмежування». Вони надають індивідуальну допомогу людям. Є гарячі номери, на які можна зателефонувати.
Питання: Яка зараз ситуація в системі державної психологічної допомоги, які є можливості для людей отримати допомогу?
Ольга Климовська: По-перше, є медицина, тобто можна звернутися за допомогою в лікарню. Є шкільні психологи. Ще, є центри соціальних служб, де на даний момент на жаль слабке фінансування і дефіцит кадрів, але все-таки можна знайти фахівців, які можуть надати базову підтримку. Також зараз вводиться така система, при якій сімейних лікарів вчать надавати базову психологічну підтримку і виписувати базові медикаменти. Це хороша ініціатива, бо часто люди можуть не доїхати до психолога, який знаходиться десь далеко, їм простіше обговорити свої проблеми з сімейним лікарем. У всьому світі цей підхід, він називається mhGAP, працює дуже добре.
Також зараз обговорюється питання – це медична послуга чи соціальна? Якщо соціальна, то було б правильно якби таку підтримку фінансували громади. Але громадам складно знаходити ресурси. Особливо тим громадам, де зараз відсутній податок на землю в зв’язку із замінуванням. Часто також немає фахівців. Так що це дуже добре, що зараз міжнародні організації фінансують цю роботу, навчають фахівців і готуються до передачі цієї системи в громади, а може бути і в державні організації, які стануть у пригоді тим громадам, які не володіють необхідним ресурсом.
Зараз багато громади вчаться тому, як планувати соціальні послуги. Ось є населений пункт і треба запланувати, які саме послуги потрібні і скільки, скільки це може коштувати, як знайти фахівців і багато іншого. Поступово громади за допомогою держави візьмуть на себе всі ці функції, адже міжнародні організації не зможуть весь час надавати фінансування.
Питання: А які зараз потреби у психологічної допомоги? Чи є у «Проліски» і УВКБ ООН інформація про потреби серед людей, які живуть неподалік від лінії розмежування?
Ольга Климовська: Існує думка експертів про те, що структура потреб однакова, де відбувається надзвичайна ситуація. Якщо базові потреби людини не задоволені, вона починає відчувати психологічний дискомфорт. Тобто, якщо ми можемо забезпечити гідне життя людини, її психологічний стан також поліпшується. Це дуже важливий принцип роботи УВКБ ООН. Агентство насамперед прагне підтримати гідність людини.
Найчастіше також є потреба в створенні такого простору, де людині було б комфортно спілкуватися. Через карантин це не завжди виходить зробити. Але все ж можна поговорити по телефону. Нещодавно, УВКБ ООН та Проліска зробили проєкт з Vodaphone Україна, в рамках якого більше двох з половиною тисяч осіб отримали безкоштовний мобільний зв’язок. Наявність зв’язку з іншими людьми вирішує частину проблем.
Далі, мова йде про більш сфокусовану роботу. Наприклад, надання першої психологічної допомоги, коли щось трапилося і людині складно з цим впоратися.
Взагалі, ми багато працюємо з людьми в цьому регіоні, навчаємо їх навичкам психологічної самодопомоги. Нещодавно була ситуація, коли на моїх очах одна жінка похилого віку в селі на лінії розмежування показувала інший, як заспокоїтися, використовуючи для цього нашу методику. Я була дуже рада тому, що наші методики вже йдуть від людини до людини, стають народним методом.
Часто буває, що базові методики не допомагають людині, і необхідно вести глибинну індивідуальну роботу. Дуже вдячна Університету Джона Хопкінса в США який розробив методику, яка називається СЕТА, спеціально для роботи з людьми в кризових ситуаціях, а також Києво-Могилянської академії, яка її адаптувала для наших умов. Ми використовуємо цю програму дуже ефективно з людьми, які живуть неподалік від лінії розмежування.
Питання: Психологи весь час вчаться, проходять тренінги. Як зараз розвивається психологія?
Ольга Климовська: Я закінчувала Факультет психології в Харківському університеті ім. Каразіна. Нам давали багато теорії, вчили діагностиці, але зовсім не давали практичних навичок консультування. Зараз з’являється все більше нових методів роботи з людьми. Мені дуже подобається метод когнітивно-поведінкової терапії, оскільки він заснований на результатах практичної роботи. Вона містить багато простих інструментів, які в тому числі можуть використовувати і шкільні психологи, фельдшери. У всьому світі навчання по спеціалізованим методам інтервенції проходить на спеціальних курсах і програмах. Є ще один дуже важливий момент. Психолог працює своєю душею. Він стикається з чужим болем, допомагає впоратися з цим завданням. Тому психологу дуже важливо не тільки вчиться, але і отримувати підтримку від колег, а так само проходити супервізії, які допоможуть перевірити, чи правильно він застосовує ті методи, якими його навчили.
Питання: Чи важливо людям знати про нейромедіаторів та інших фізіологічних аспектах, які впливають на психічний стан людини?
Ольга Климовська: Важливо, щоб людина навчилася дієвих методів самодопомоги. Деяким досить знати практичні кроки, які можуть збалансувати нейромедіатори, наприклад, висипатися, правильно харчуватися, думати «позитивні» думки. Інші люди прагнуть вникнути глибше і зрозуміти, як це працює на рівні фізіології. Це дуже індивідуально.
Питання: Які ситуації є найскладнішими?
Ольга Климовська: Найчастіше такі ситуації виникають, коли люди відчувають відчай, сором і страх, коли їм здається, що їх життєва ситуація безвихідна. Але коли вони починають себе почувати краще, вихід знаходиться. Є дуже позитивні історії коли люди знаходили сили і зціляли внутрішню рану, їх життя стало краще. Йдеться про дуже складні травми, наприклад тортури, сексуальне насильство, та інших травмуючі події. У нас є багато випадків зцілення таких людей, коли вони змогли подолати цей досвід і знайти в собі сили жити повноцінним життям.
Питання: Є діти, які народилися в останні шість років, вони постійно живуть в зоні конфлікту. Як це може позначитися на їх стані вже зараз і в довгостроковій перспективі?
Ольга Климовська: Стан дітей дуже залежить від стану їх батьків. Якщо батьки справляються, то діти відчувають себе також більш впевненими. Тому багато уваги психологи приділяють саме роботі з батьками. Безсумнівно, в суспільстві травма залишиться на тривалий час. Деякі психологи говорять про те, що зараз все ще даються взнаки наслідки травми після Другої світової війни, але ж вона була так давно. Війни, конфлікти, пандемії – це дуже страшно. Ми розуміємо, що з цим доведеться багато працювати. Головне, щоб була можливість отримати підтримку. Наша психіка дуже гнучка і можна відновитися від будь-якої травми. Просто потрібен час і підтримка.
Питання: За останні шість років, яким був найщасливіший день у вашому професійному житті?
Ольга Климовська: Це кожен день, коли я бачу що людина справляється, знову знаходить надію. Коли до неї приходить розуміння, що вона хороша і у світі також багато хорошого. Ось це кожен раз для мене свято.
Ольга Климовська вже 2 роки працює в гуманітарній місії «Проліска», яка реалізує проєкт УВКБ ООН в наданні допомоги людям, які живуть неподалік від лінії розмежування. Психосоціальна робота є важливою частиною цієї роботи. У «Пролісці» працюють одинадцять професійних психологів, які постійно підвищують свою кваліфікацію і застосовують інноваційні методи роботи. За 2 роки, понад 5,5 тисяч осіб змогли отримати підтримку і повернутися до нормального життя.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
