Завдяки щедрому фінансуванню від уряду Естонії, Віра Опанасівна та інші вразливі й літні люди, які перебувають у постраждалих від конфлікту районах на сході України, можуть отримати підтримку у часи, які особливо скрутні через пандемію COVID-19
Пані Віра – внутрішньо переміщена особа, якій довелося залишити її будинок у Мюсинську шість років тому через збройний конфлікт на сході України. Зараз вона живе із родиною сина у м. Світлодарськ, Донецької області. Її син та його дружина також літнього віку, обом старше 70 років, але вони роблять усе можливе, щоб добре піклуватися про Віру. Сім’я має дуже низький дохід і в основному покладається на скромні пенсії, які складають близько 350 доларів США на місяць, щоб прожити всією родиною.
У березні 2020 року у Віри закінчився термін дії банківської картки, яка використовується для виплат пенсій, якраз перед початком карантину COVID-19 та припинення руху громадського транспорту. Сім’я також виявила, що один із важливих документів, необхідних для поновлення картки, був загублений.
Через обмеження, накладені національним карантином, у сім’ї не було можливості поїхати до найближчого міста та переоформити документ, який міг би залишити сім’ю без частини їхнього і без того мізерного доходу, що додало би труднощів їхньому життю.
Тим часом стан здоров’я Віри почав значно погіршуватися, що додало нещастя родині. Вона страждає високим кров’яним тиском та проблемами з рухливістю.
Віра та її родина звернулися за допомогою до УВКБ ООН та її партнерської організації “Проліска”. Обидві організації надавали соціальну підтримку сім’ї, налагоджуючи зв’язки з державними та банківськими установами з метою поновити втрачений документ і відновити пенсійні виплати. Після медичної оцінки Вірі також знадобився електричний тонометр для того, щоб сім’я могла контролювати її артеріальний тиск і лікувати її відповідними ліками. З цією метою Віра отримала від УВКБ ООН допомогу за програмою “готівка для захисту”. Отримавши грошові кошти та консультаційну підтримку від партнера УВКБ ООН – ГО «Проліска» – Віра змогла переробити свої цивільні документи, що дозволило їй отримати доступ до пенсії від уряду України. “Гроші для захисту” також дозволили їй придбати необхідний електричний тонометр.
Незважаючи на свій поважний вік, Віра каже, що мріє повернутися до власної квартири в місті Міусинськ, який тимчасово перебуває поза контролем уряду України. Вона згадує яскраві спогади про своє життя там, яке не завжди було щасливим.
“Мені 19 років на цій фотографії. Ви можете побачити дату? Це коли мене перевезли до Німеччини до трудових таборів під час Другої світової війни“, – пояснює Віра. “Я пережила століття війн і катастроф. У 1933 р., був голод, який убив мільйони людей. За ті часи ми їли все, що могли б знайти – квіти з дерев акації їли так, що на дереві не залишилося жодної жовтої квітки. Ми вижили. У 1943 році, коли прийшли фашисти, вони знову забрали всю нашу їжу… Після трудових таборів у Німеччині радянська система відправила мене взяти участь у будівництві електростанції на Донбасі… нещодавно мені довелося знову покинути будинок через обстріли на сході України… Я думаю, що все, що я намагалася зробити в своєму житті, було вижити“.
Віра народилася в маленькому селі Сумської області України. Вона втратила маму молоду і її виховували батько та мачуха разом зі ще сімома дітьми. Коли почалася Друга світова війна, вона працювала в колгоспі. “Коли вони бомбили, ми ховались у погребі. Будинки горіли, діти кричали. Це було так страшно. Я пам’ятаю, що вони повісили 24 людини. Вони це зробили публічно, щоб погрожувати всім нам. Тоді прийшли совєти і забрали всіх чоловіків і хлопціів до армії, включаючи й мого 15-річного брата Михайла“.
Але й були і щасливі спогади. Повернувшись в Україну, Віра познайомилася зі своїм чоловіком Павлом та створила люблячу сім’ю. Вони виростили двох синів. «Ми були всі такі бідні в ті часи. Ми жили в одній кімнаті в гуртожитку в будівлі професійно-технічного училища, а наші вікна були зроблені з картону та фанери. І все-таки це були дуже щасливі часи».
Сльози починають навертатись на очі Віри, коли вона розповідає нам, що у чоловіка був рак. Він помер 19 років тому. Син її втішає.
У рамках своєї широкої відповіді у сфері захисту, УВКБ ООН надає допомогу “готівку для захисту” найбільш вразливим серед переселенців та інших осіб, які постраждали від конфлікту на сході України. Ця програма індивідуальної допомоги у сфері захисту – одноразова грошова або безготівкова допомога особам з особливими потребами у захисті, щоб запобігти впливу подальшого ризику. Потенційні бенефіціари визначаються або УВКБ ООН, або партнерськими НУО, під час місій управління такими справами чи моніторингу захисту на місцях. Така діяльність у сфері захисту стала можливою завдяки постійній підтримці УВКБ ООН в Україні з боку Естонії від початку конфлікту на сході України у 2014 році.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
