Щорічна кампанія “Глобальний Тиждень Підприємництва” підвищує обізнаність та сприяє розвитку підприємницьких ініціатив.
18 листопада ЮНКТАД, Міжнародна організація з міграції (МОМ) та Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) запустили спільну фотовиставку в Палаці Націй у Женеві, де показали внесок підприємців-мігрантів та біженців у розвиток їхніх приймаючих громад та громад походження. Ця ініціатива ґрунтується на тривалому тристоронньому партнерстві, яке призвело до створення спільного Керівництва з питань підприємництва для мігрантів та біженців, розпочатого під час Всесвітнього інвестиційного форуму в Женеві в жовтні 2018 року. На виставці, яка складається з 30 фотографій, також представлена скульптура художника Ромена Ланглуа, створену у співпраці з двадцятьми мігрантами та біженцями у Франції.
Внутрішньо переміщена жінка-підприємиця у Ємені готує торт на День Народження. Починаючи з березня 2015 року, тисячі сімей у Ємені покинули свої будинки через конфлікт. Хоча кожна жінка по-різному постраждала від наслідків війни, усі вони мають одне спільне: дух стійкості.
Digital Mind – комунікаційне агентство, що базується в Ніамеї (Нігер), засноване Лізою та Беном, двома молодими підприємцями з Беніну. Поселившись у Нігері в 2016 році, вони вирішили відкрити Digital Mind, щоб забезпечити своїх майбутніх клієнтів якісними комунікаційними продуктами.
Отримавши допомогу від МОМ, Азіз наважився відкрити власну зварювальну компанію «Аль-Умма» в Тахоу, Нігер. Азіз живе з поліомієлітом ще з дитинства, але він є міцною опорою для своєї дружини та трьох дітей, завжди намагаючись підтримати сімейний бюджет.
Мохамед, відомий як “Абу-Ріма” (батько Ріми), є сирійським біженцем в Іраку, який раніше був одним із найкваліфікованіших пекарів Камішлі на півночі Сирії. Він та його родина покинули рідне місто, щоб уникнути переслідувань у 2013 році. Він знайшов притулок у таборі біженців у Кавергоську в Іракському районі Курдистану, де і вирішив відкрити пекарню у 2017 році. Тепер Мохамед працевлаштував на неповний робочий час п’ятьох інших біженців у таборі.
Джаміла – 26-річна підприємиця-переселенка, яка належить до народності єзидів. Проживає в таборі Чамішку, Ірак. Через рік після того, як вона та її родина приїхали до табору, їй вдалося відкрити магазин косметики та прикрас, і тепер вона може отримати гідний дохід для підтримки батьків, семи братів і сестер та чотирьох племінників та племінниць. Джаміла також є джерелом натхнення для багатьох інших жінок у таборі.
Амаль, сирійська біженка, вивчилась на сантехніка – традиційно «чоловічу роботу» – із необхідності. Вона з гордістю допомагає навчати інших жінок цьому фаху, які хочуть будувати свою кар’єру.
Клер втекла з дому під час геноциду Руанди в 1994 році. Вона переїхала в Букаву, Демократична Республіка Конго. Вона спробувала багато професій і зазнала багато невдач, перш ніж вирішила слідувати своїй мрії стати шеф-кухарем. Вона купила каструлі та сковорідки та відкрила невеликий ресторан. Нещодавно вона відкрила другий і працевлаштувала 17 людей.
Підприємець-мігрант реконструює свій роздрібний магазин у Південній Африці. У вересні 2019 року його магазин був атакований та знесений.
Мігранти та біженці з Ірану та Гвінеї спільно працюють над скульптурою в рамках спільного художнього проекту “Акен” у Франції.
Самуель, вимушений переселенець у Північно-Східній Нігерії, зараз продає та ремонтує мобільні телефони у Старому Майдугурі, Нігерія.
29-річна Хайлі Алеман є шукачем притулку із Нікарагуа в Панамі та горда власниця магазин з продажу ювелірних виробів та гаманців.
Одет Ньєж, біженка із Демократичної Республіки Конго, зараз власниця салону краси в Україні.
Біженець із Демократичної Республіки Конго працює в одному з найтоповіших ресторанів у Києві, Україна. Ресторан, який належить українцю, розмістив оголошення про пошук африканських кухарів. Місцева громадська організація побачила рекламу та домовилась про стажування, у результаті якого троє біженців з Конго отримали пропозицію працевлаштування.
Сім’я сомалійських біженців розпочала малий бізнес із виготовлення соусів в Одесі, Україна. Власниця, 34-річна Люл Ібрагім Мохамед, розпочала бізнес разом із дітьми Мунірою (16 років) та Ібрагімом (15 років). Вони зареєстрували ТОВ “Соус Лул” та отримали сертифікати на відповідність технічним стандартам.
Ремі Гаквея є засновником takenoLAB, організації, яка навчає біженців та приймаючу громаду програмному забезпеченню та цифровим навичкам в Малаві. Ідея полягає в тому, що ці навички можна передавати і їх можна застосовувати, щоб працевлаштуватися онлайн та підтримувати технологічний розвиток громади.
Ремісниця-біженка плете кошики в таборі для біженців Махама, Руанда. Біженці майструють ткані вироби, які експортуються на міжнародні ринки. Цей проект забезпечує стабільний дохід для жінок.
Оксана – ВПО, яка переїхала зі своїм чоловіком та двома дітьми із містечка Торецьк, який постраждав внаслідок конфлікту на сході України до Харкова. Вона виробляє дерев’яні пелети, які використовуються для опалення як альтернатива газу, вугіллю або дровам.
Бізнес із виробництва чапати був створений молодим біженцем під прізвищем KING (Король) у таборі біженців Дзалека, Малаві. Він розширив свій бізнес та відкрив пекарні в інших великих містах Малаві. Оскільки цей хліб зустрічається лише у таборі біженців Дзалека, люди проїжджають на великі відстані, щоб придбати його.
Біженці в ресторанному секторі табору Дзалека, Малаві смажать “Няма Чома”. “Ньяма Чома” (м’ясо на грилі) є частиною ідентичності табору біженців Дзалека. Люди їдуть більше 50 км до табору, щоб придбати його.
Луїс – колумбійський біженець в Еквадорі. Він створив власну ферму, поки його дружина проходить навчання з розведення птиці та морських свинок, еквадорського делікатесу. Вони змогли заощадити гроші завдяки цьому бізнесу. Зараз їх бізнес розширився, обидва працюють у своїх галузях та виробляють сільськогосподарську продукцію.
Зварювальник рохінджа виготовляє візок в Проекті технічного обслуговування та інженерних робіт в таборі біженців Рохінджа. Ці прості інструменти сприяють безпечнішому та більш ефективному транспортуванню матеріалів.
Підприємці-біженці виготовляють «брикети» в таборідля біженців Рвамванджа, Уганда. Вони допомагають зберегти довкілля та коштують на 85 відсотків дешевше, ніж деревне вугілля.
Біженці із Конго виготовляють та продають арахісове масло на Кобоко базарі, Уганда.
Дендрарій, створений біженцями, підтримує їх самозабезпечення та сприяє збереженню довкілля в окрузі Камвенге-Уганда.
Корінне населення Варао з Венесуели, яке знайшло притулок в штатах Хорайма та Амазонас, у Бразилії, виготовляє товари із соломи бурічі, які продаватимуться в Сан-Пауло.
Біженці та мігранти із Сирії, Еритреї, Іраку та Ірану пропонують місцевим естонцям послуги кетерінгу своєї традиційної кухні, щоб зібрати людей разом та обмінюватися культурним досвідом. Köömen – це соціальне підприємство, яким керують біженці та мігранти, девіз яких можна знайти в естонській народній приказці «Armastus käib kõhu kaudu» (“Любов поширюється через їжу”).
Дженні – біженець із Центральноафриканської республіки, який проживає в Сале, Марокко, де чотири роки тому вирішив відкрити власну компанію з виробництва садових меблів із вторинної сировини.
Ханан родом із Ємену і зараз є біженкою, яка проживає в Рабаті, Марокко. У 2018 році вона відкрила власну швейну справу і продає одяг.
З моменту приїзду до Марокко, сирійський біженець Ахмед працював на бурінні свердловин. Оскільки ця сезонна робота не забезпечує стабільного прибутку, він вирішив відкрити продуктовий магазин у селі, де він живе з родиною. Зараз він управляє продуктовим магазином разом із своєю дружиною.
Марта – мати-одиначка із Колумбії, яка втекла в Еквадор. Там вона знайшла місцевого бізнес-партнера і вони запустити картопляну ферму. Марта заробляє достатньо, щоб утримувати сім’ю та отримувати заощадження.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
