Щорічно, 19 серпня, ми відзначаємо Всесвітній день гуманітарної домоги. В честь цього дня Агентство ООН у справах біженців з гордістю представляє декілька своїх колег, які працюють у зонах підвищеної небезпеки.
Незважаючи на всі труднощі на нових місцях роботи, наші колеги цілковито присвячують себе захищати тих, хто змушені були тікати від насильства, переслідувань та іншої небезпеки, яка виникла внаслідок людського або природнього фактору. Південний Судан, Ірак, Чад, ДРК, Руанда, Афганістан, Йорданія, Джибуті, М’янма, Лівія – це лише невеликий перелік місць, де співробітники Агентства ООН у справах біженців надають життєво необхідну допомогу, захищають права та добробут біженців, а також шукають шляхи у вирішенні ситуації вимушеного переміщення. Завдяки цим історіям ми хочемо наблизити вас до нашої роботи та вшанувати моральний дух, що надихає на гуманітарну роботу по всьому світу, підтримуючи глобальний заклик до дій щодо захисту гуманітарних працівників, оскільки вони #НеЦіль/НеЖертва. Будь ласка, ознайомтесь з деякими історіями про наших колег:
На цій фотографії Ханіфа консультує біженця в реєстраційному центрі в офісі Аммана, 2018 рік.
Ханіфа Карімі з 2014 року працювала в Іраку, а також в Аммані, Йорданія, як помічник у спраах переселення. Ханіфа – Керівник відділу попереднього переселення та керує командою, яка відповідає за оцінку й перевірку виявлених випадків переселення. В основному, її команда працює над розселенням сирійських біженців та біженців інших національностей з міських і табірних поселень у Йорданії. На питання про найбільш пам’ятні моменти для неї, Ханіфа розповідає про час, коли вона проводила інтерв’ю з сирійськими біженцями щодо переселення та визначення статусу біженця. Слухати історії про пережитий досвід біженців з вуст самих біженців є дуже особливим, хоча і непростим. Часто історії біженців залишають надзвичайно болісний і сумний слід по собі. Водночас, це надзвичайний досвід споглядати мужність і силу біженців, які діляться своїм болем та історіями з посмішкою на вустах.”Це змушує мене відчувати себе благословенною і ще більше заохочує до роботи з біженцями, щоб приносити навіть найменші позитивні зміни в житті деяких із них”.
Оксана Оліфірович, яка зараз працює в Агентстві ООН у справах біженців в Кігалі, Руанда, розповідає про своє перебування в Чаді з січня 2013 року і до квітня 2015 року, працюючи над розселенням центральноафриканських біженців в США та Європу. Працюючи у спартанських умовах, у віддаленому польовому офісі, Оксана зіткнулася з багатьма труднощами, включаючи відсутність офісу в таборі та необхідності проводити оцінки можливості переселення біженців під відкритим небом або ж використовувати для цих потреб місця в наметах для проживання біженців у таборі. В Агентстві зрозуміли, що існує мало шансів безпечно репатріювати біженців з ЦАР, які втекли від конфлікту ще у 2002 році, а також мало вірогідності для успішної інтеграції в чадське суспільство, і що єдиним можливим і тривалим рішенням було переселення їх у треті країни. Оксана працювала зі справами людей для переселення, допомагала полегшити процес виїзду, а також займалась посиленням інстититуційної спроможності місцевих партнерів Агентства. Згадуючи ті роки, Оксана розповіла про емоційні сцени, що ставались у дні від‘їзду біженців, коли вони відлітали у різні країни для початку нового життя. Незважаючи на різні виклики, Оксана зізнається у її захопленні від роботи, про свою любов до Чаду і про приємні спогади її життя у “чарівному селі Белом”.
На фото: Сергій на шляху до району Адон у Верхньому Нілі з місією моніторингу потреб біженців та тих, хто повернулись. Південний Судан, 2014 р.,
Сергій Лаврухін закінчив своє призначення в Йорданії кілька тижнів тому і чекає на нове, але цього разу вжев Кабулі, яке має розпочатись на початку вересня. Сергій працював у Йорданії протягом 2,5 років у Філії Агентства ООН у справах біженців у Мафрак, зокрема покриваючи табір біженців Заатарі. Сергій був координатором з питань захисту в таборі, разом із командою з 15 чоловік він займався пошуком і впровадженням рішень у сфері сексуального і гендерного насильства, а також загальнихз питань захисту на місцях. Найпам‘ятніший досвід протягом усього свого часу в Заатарі, Сергій згадує дивовижну стійкість сирійських біженців, їхнє незламне бажання повернутися додому, гідність та наполегливість, які вони щоденно виявляли живучи у дуже складних умовах в таборі біженців разом із сім’ями. Ще одна особливість, яку Сергій будепам’ятати, це те, як уряд і громадяни Йорданії підтримують біженців.
Тетяна Буркат працює з місією Агентства ООН у справах біженців в Демократичній Республіці Конго, починаючи з грудня 2017 року, стикаючись із різноманітними проблемами в одній з найбільш мінливих та складних гуманітарних криз у світі. У цій локації Агентство ООН у справах біженців забезпечує міжнародний захист та надає багатосекторну допомогу внутрішньо переміщеним особам, репатріантам та біженцям із сусідніх країн. З моменту її прибуття, Тетяна виконувала різноманітні завдання починаючи з підготовки детальних додаткових бюджетних запитів, у тому числі для реагування на надзвичайні ситуації з внутрішньо переміщеними особами, займалась розробкою партнерських проектів у Букаву та керувала Філією Агентства у Каназі. Після цього Тетяна зайняла постійну посаду в Головному офісі, що у Кіншасі, де координує роботу своїх співробітників. Розповідаючи про свою роботу у ДРК, Тетяна окреслила проблеми, з якими стикається багато співробітників Агентства , а також наголосила на важливості взаємної підтримки дружби йдопомоги у вирішенні питань в умовах складних ситуацій. Не менш цікавим і незабутнім досвідом для Тетяни є необхідність спілкуватись французькою мовою більшу частину часу, з посмішкою зізнається вона.
Це Олена Турчин, вона була керівником польового офісу Агентства ООН у справах біженців в Аттиці, Греція, працюючи з біженцями в таборі Елеонес, де розмістилось понад 2000 шукачів притулку. Команда Олени підтримувала представників грецької влади й допомагала у керуванні табором. Агентство також допомагало через програми індивідуальної грошової підтримки шукачів притулку, надання індивідуальних консультацій, проводячи реєстрацію та забезпечуючи безпечне прибуття біженців до таборів. Олена має багато пам’ятних вражень від її перебування в Греції, але підкреслює наступне: “Я була вражена тим, наскільки гуманними та добре організованими були місцеві громади в Греції. Їхня відкритість, співчуття, самоорганізація та здатність мобілізувати себе під час кризи справді вражаючі».
Дивіться далі: Шанс для гідного життя
Це лише п’ять історій з багатьох, якими діляться співробітники Агентства ООН у справах біженців з усього світу, які ми публікуємо для того, щоб показати зобов‘язання Агентства ООН у справах біженців допомогати для біженцям та для людям, які зараз знаходяться в зоні ризику зазнати вимушене переміщення. Цими історіями ми також хочемо відзначити самовіддачу усіх наших колег, партнерів Агентства та інших представників сфери гуманітарної допомоги, робота яких спрямована на полегшення становища найбільш вразливих громадян світу.
Поділитися на Facebook Поділитися на Twitter
